У березні виповнилося 70 років Дмитру Геор­гійовичу Крижановському — талановитому організатору, завідувачу кафедри фтизіатрії ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ Ук­­раїни», док­тору медичних наук, професору, заслуженому лікарю України.

У грудні 2012 р. затверджено Уніфікований клінічний протокол «Туберкульоз». Особливістю його підготовки є те, що документ розробила мультидисциплінарна група відповідно до міжнародних стандартів, основним принципом яких є використання найкращих світових практик на принципах доказової медицини. В основу Уніфікованого клінічного протоколу медичної допомоги (УКПМД) покладено українську адаптовану клінічну настанову, що ґрунтується на доказах «Туберкульоз». Це перший клінічний протокол у галузі фтизіатрії, де чітко регламентовано обсяг заходів із виявлення, діагностики, лікування та профілактики туберкульозу для закладів, які надають первинну, вторинну неспеціалізовану і вторинну та третинну спеціалізовану (протитуберкульозну) допомогу. Особливістю нового УКПМД є те, що в основі його ідеології лежить епідеміологічний підхід до ведення випадку захворювання з ідентифікацією найнебезпечніших хворих із позитивним мазком мокротиння і мультирезистентним туберкульозом, їхньою негайною ізоляцією і правильним лікуванням з перших днів. Така ідеологія ґрунтується на впровадженні швидких методів ранньої діагностики туберкульозу і мультирезистентного туберкульозу (посів на рідке середовище і молекулярно-генетичні дослідження, зокрема експрес-метод із застосуванням Xpert MTB/RIF).

Ключові слова: клінічні протоколи, туберкульоз, мультирезистентний туберкульоз.

Мета роботи — вивчити частоту та профіль медикаментозної резистентності МБТ до протитуберкульозних препаратів у хворих на мультирезистентний туберкульоз і туберкульоз із розширеною резистентністю залежно від випадку захворювання, характеру та тривалості попереднього лікування для встановлення значення протитуберкульозних препаратів І і ІІ ряду у стандартних і індивідуалізованих схемах хіміотерапії.
Матеріали та методи. Обстежено 400 хворих на мультирезистентний туберкульоз і 127 на туберкульоз із розширеною резистентністю, яких лікували в ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського НАМН України» від 2007 до 2012 р. Тест медикаментозної чутливості до протитуберкульозних препаратів І ряду проводили на рідкому живильному середовищі на мікробіологічному автоматичному аналізаторі, до протитуберкульозних препаратів ІІ ряду — на рідкому і щільному живильному середовищі.
Результати та обговорення. Встановили, що у хворих на мультирезистентний туберкульоз найвищий рівень резистентності МБТ з будь-якої комбінації до стрептоміцину (S) — 88,7 % випадків, на другому місці — до етіонаміду (Et) — 51,2 %, далі — до етамбутолу (E) — 42,5 %, піразинаміду (Z) — 35,7 %, канаміцину (Km) — 28,7 % (p < 0,05, крім різниці між показниками резистентності до E і Z). До фторхінолонів (Ofx), капреоміцину (Cm), ПАСК медикаментозну резистентність МБТ у хворих на мультирезистентний туберкульоз виявляють із невисокою частотою. Серед хворих на туберкульоз із розширеною резистентністю найчастіше спостерігається резистентність МБТ до S — у 99,2 % хворих, до Km — у 90,6 %, на другому місці щодо E — у 74,0 % та Et — у 72,4 % хворих. Резистентність до Cm, Z, PAS виявляють у вірогідно меншій кількості випадків — у 48,0, 35,4 та 25,2 % хворих відповідно. У хворих на туберкульоз із розширеною резистентністю порівняно з хворими на мультирезистентний туберкульоз вірогідно вищу частоту  резистентності МБТ визначили до S, E, Et/Pt, Km/Am, Cm, Ofx, ПАСК. До Z резистентність визначали з однаковою частотою (відповідно 35,7 та 35,4 %). Частота і профіль медикаментозної резистентності істотно не залежали від випадку захворювання, характеру (застосування протитуберкульозних препаратів ІІ ряду) та тривалості попереднього лікування.
Висновки. Стрептоміцин втрачає значення для лікування хворих на мультирезистентний туберкульоз і туберкульоз із розширеною резистентністю незалежно від випадку захворювання через високий рівень медикаментозної резистентності МБТ. Етамбутол не слід використовувати в стандартних режимах хіміотерапії для 4-ї категорії через високий рівень медикаментозної резистентності до цього препарату незалежно від випадку захворювання. У разі призначення стандартного режиму за 4-ю категорією із використанням канаміцину слід одночасно визначати медикаментозну чутливість МБТ до туберкульозних препаратів І і ІІ ряду швидкими методами на рідкому живильному середовищі, оскільки у 28,7 % хворих на мультирезистентний туберкульоз виявляють резистентність до цього препарату. Високий рівень медикаментозної резистентності до етіонаміду/протіонаміду незалежно від випадку захворювання у хворих на мультирезистентний туберкульоз і туберкульоз із розширеною резистентністю (51,2—72,4 %) викликає сумніви щодо ефективності цього препарату в індивідуалізованих схемах хіміотерапії і потребує подальшого контрольованого вивчення ефективності цих препаратів.

Ключові слова: мультирезистентний туберкульоз, туберкульоз із розширеною резистентністю, профіль медикаментозної резистентності МБТ, нові випадки захворювання, повторне лікування.

Мета дослідження — вивчити придатність дискримінантного аналізу для діагностування найпоширеніших захворювань органів дихання.
Матеріали та методи. Значення 26 показників обстеження 230 пацієнтів, методи дискримінантного аналізу та регуляризованої апроксимації.
Результати та обговорення. За даними первинного медичного обстеження, зміненими нелінійним перетворенням координат і доповненими апроксимаційними значеннями показників мінеральної щільності кісткової тканини, за допомогою дискримінантного аналізу отримано задовільні результати діаг­ностування чотирьох найпоширеніших захворювань органів дихання (рак, туберкульоз, саркоїдоз, пневмонія).
Висновки. Запропонований метод і його програмне забезпечення придатні для практичного застосування в закладах первинної медичної допомоги.

Ключові слова: диференціальна діагностика, захворювання органів дихання, дискримінантний аналіз, регуляризація.

Мета дослідження — проаналізувати динаміку біохімічних маркерів патології печінки та розвитку гепатотоксичних реакцій у хворих із супутньою патологією печінки у разі введення протитуберкульозних препаратів методом регіональної лімфотропної терапії з подальшим ультразвуковим озвученням — глибоким фонофорезом хворим на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень.
Матеріали та методи. Усіх хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень (152 особи) розподілено на три групи — 1-шу та 2-гу основні і контрольну. В усіх групах застосовували стандартну протитуберкульозну хіміотерапію, крім того, в 1-й основній використовували регіональну лімфотропну терапію з ультразвуковим озвученням пахвової ділянки, а в 2-й основній — тільки регіональну лімфотропну терапію.
Результати та обговорення. Результати дослідження засвідчують вірогідне зменшення гепатотоксичних лікарських пошкоджень та сприятливіший перебіг супутньої патології печінки за умови використання регіональної лімфотропної методики введення ізоніазиду: у разі застосування в комплексному лікуванні регіональної лімфотропної терапії з подальшим ультразвуковим озвученням та лише регіональної лімфотропної терапії порівняно зі стандартною рідше розвивалися гепатотоксичні побічні реакції (6,8, 6,8 та 10,0 % відповідно). Лабораторні дані корелювали з клінічними результатами обстеження хворих.
Висновки. Регіональна лімфотропна терапія, мінімізуючи системні ефекти протитуберкульозних препаратів та знижуючи лікарські внутрішньосудинні взаємодії, сприяє зменшенню кількості токсичних побічних реакцій у хворих на деструктивний туберкульоз легень, особливо у тих, хто має супутню патологію печінки.

Ключові слова: біохімічні маркери, патологія печінки, гепатотоксичні реакції, лімфотропна терапія, ультразвукове озвучення.

Мета роботи — вивчення за даними офіційної звітності результатів діяльності програм з діаг­ностики та лікування інфекцій, які передаються переважно статевим шляхом, у представників з груп ризику щодо інфікування ВІЛ через впровадження моделей діагностики та лікування інфекцій, які передаються переважно статевим шляхом.
Матеріали та методи. Вивчено результати роботи проектів з діагностики та лікування інфекцій, які передаються переважно статевим шляхом, у груп ризику за 5 моделями організації надання таких послуг за допомогою аналізу показників офіційної звітності провайдерів послуг лікувально-профілактичних закладів та партнерських неурядових організацій за період 2008—2012 рр.
Результати та обговорення. Протягом 2008—2012 рр. зростає кількість наданих представникам груп ризику послуг з діагностики інфекцій, які передаються переважно статевим шляхом, за рахунок регіонального розширення задіяних лікувально-профілактичних закладів неурядових організацій та активізації роботи їх. Як свідчать результати аналізу, збільшення обсягу послуг з діагностики інфекцій, які передаються переважно статевим шляхом, у представників з груп ризику в динаміці напряму не пов’язано зі зростанням кількості провайдерів послуг, тобто лікувально-профілактичних закладів, та їхніх партнерських організацій.
Висновки. Збільшення охоплення представників цільової групи проектів зумовлено підвищенням якості роботи організацій, що надають згадані послуги за рахунок впроваджених організаційних моделей. Для поглибленого аналізу ефективності роботи програм належить провести окремі спеціальні дослідження.

Ключові слова: моделі організації діагностики та лікування, групи ризику, інфекції, які передаються переважно статевим шляхом, ВІЛ/СНІД.

Мета роботи — оцінка системи інформації й лікування постраждалих унаслідок контакту із кров’ю або іншими біологічними рідинами організму ВІЛ-інфікованих пацієнтів у медичних установах Сумської області.
Матеріали та методи. Реєстрацію та аналіз випадків травм голками й гострими інструментами і подальший професійний контакт із кров’ю або іншими біологічними рідинами проводили в Обласному центрі профілактики і боротьби зі СНІДом за допомогою програми EPINet, яку в співпраці з компанією Becton-Dickinson (BD) розробила і люб’язно надала д-р Janin Jager (Virginia Univ).
Результати та обговорення. Проаналізовано інциденти, які трапляються під час надання медичної допомоги ВІЛ-інфікованим пацієнтам. Найбільший ступінь небезпеки мають аварійні ситуації, які супроводжуються ушкодженням шкіри. Встановлено, що рівень аварійних випадків, що їх реєструють у медичних установах Сумської області, в 7—10 разів менший, ніж у світі. Як і слід було очікувати, найчастіше інциденти, що супроводжуються ушкодженням шкіри, відбуваються з медичними сестрами. Кваліфікація та стаж роботи за фахом майже не впливають на травматизм персоналу. Сероконверсії серед постраждалих у аварійних випадках не спостерігалося.
Висновки. Наголошено на нагальній потребі у впровадженні національної системи реєстрації аварійних ситуацій, які виникають під час надання медичної допомоги носіям збудників гемоконтактних інфекцій. Запропоновано низку заходів, впровадження яких зменшить ризик інфікування медичних працівників у разі професійного контакту з кров’ю або іншими біологічними рідинами чи потрапляння патогену в кров. Наведено алгоритм ліквідації аварійних ситуацій.

Ключові слова: ВІЛ-інфекція, гемоконтактні інфекції, аварійні ситуації, профілактика аварійних станів та їхніх наслідків.

Мета роботи — дослідити вентиляційно-перфузійну функцію легень у хворих на цироз печінки (ЦП) та з’ясувати деякі ланки патогенезу її порушень.
Матеріали та методи. До дослідження було залучено 63 хворих на ЦП (43 чоловіки та 20 жінок) без супутнього ураження дихальної системи іншого генезу. Усім хворим, окрім загальноклінічних, лабораторних та інструментальних обстежень, проведено оцінку стану дихальної системи методом дослід­ження газового складу венозної крові на приладі «Аналізатор кислотно-основної рівноваги крові ЕЦ-60». А також для вивчення механізмів її функціональних та органічних порушень визначено рівні циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ, сGMP) за допомогою тестового набору Assay Designs Correlate — EIA cyclic GMP (виробництво США), ТНФ-α (TNF-α) — тестовим набором ELISA (виробництво Франції) та ендотеліну-1 (Е-1) — тестовим набором ІФА (виробництво США). Статистична обробка інформації здійснена з використанням комп’ютерної програми Excel.
Результати та обговорення. Серед 63 хворих на ЦП (43 чоловіків (68,3 %) і 20 жінок (31,7 %) віком від 18 до 79 років) порушення вентиляційно-перфузійної функції легень спостерігалося у 100,0 % випадків. Зміни газового складу крові у них виявлялися наростанням гіпоксемії із порушенням здатності гемоглобіну зв’язувати, а також переносити кисень (зниження рівнів показників РСО2, РО2, SAT, О2СТ). У всіх досліджуваних пацієнтів за результатами вивчення перфузійних показників, функції ендотелію легеневих судин та буферних систем організму виявлено та підтверджено роль таких патогенетичних механізмів порушення оксигенації крові: відкриття легеневих артеріовенозних шунтів, виникнення дисфункції ендотеліальних вазоактивних речовин та порушення кислотно-основної рівноваги, які посилювалися із декомпенсацією захворювання.
Висновки. У хворих на ЦП виникає синтропічний гепатопульмональний синдром (ГПС) з наявністю важкої гіпоксемії, що наростає, зумовленої ендотеліальною дисфункцією, відкриттям легеневих артеріо­венозних шунтів та порушенням кислотно-основного стану крові, вираженість яких корелює із важкістю патологічного процесу у печінці. Тому усім пацієнтам з ЦП необхідно проводити комплексне клініко-лабораторне та інструментальне обстеження з обов’язковим визначенням вентиляційно-перфузійних показників з метою раннього виявлення ГПС, а в його комплексне лікування включати патогенетично обґрунтовані лікарські засоби, спрямовані на пригнічення синтезу NO та корекцію метаболічного ацидозу.

Ключові слова: цироз печінки, гепатопульмональний синдром, гіпоксемія, ендотеліальна дисфункція, кислотно-основна рівновага.

Мета роботи — встановлення особливостей перебігу вперше діагностованого туберкульозу у ВІЛ-ін­­фікованих осіб залежно від ступеня імунодефіциту.
Матеріали та методи. У відкритому проспективному контрольованому дослідженні взяли участь 112 хворих на вперше діагностований туберкульоз легень. Із них до 1-ї групи увійшло 35 осіб із помірним імунодефіцитом, у яких кількість CD4+-лімфоцитів становила > 350 клітин/мкл; у 2-гу групу — 44 хворих, в яких кількість CD4+-лімфоцитів сягала < 350 клітин/мкл > 100 клітин/мкл; у 3-тю групу — 33 хворих, в яких кількість CD4+-лімфоцитів становила < 100 клітин/мкл.
Результати та обговорення. У ВІЛ-інфікованих у разі зниження кількості CD4+-лімфоцитів понад 350 клітин/мкл вірогідно збільшується частота поєднання легеневої форми туберкульозу із позалегеневими локалізаціями із залученням у процес плеври (ексудативний плеврит), внутрішньогрудних і периферичних лімфатичних вузлів (38,6 %). При цьому з високою частотою визначають бактеріовиділення за методом мікроскопії мазка мокротиння і посіву — у 70,5 % хворих переважно без рентгенологічних ознак деструкції легеневої тканини (68,2 % випадків). У пацієнтів 3-ї групи з виразним імунодефіцитом вірогідно частіше туберкульозний процес набуває генералізованого характеру з переважанням дисемінованих форм із залученням інших органів. У хворих з новими випадками ко-інфекції туберкульоз/ВІЛ визначають високу частоту первинної резистентності МБТ до протитуберкульозних препаратів І ряду (41,7 %). Резистентність МБТ у переважній кількості випадків визначають за рахунок полі- і монорезистентності, рідше — мультирезистентності, частота якої становить 8,3 %. Резистентність до ізоніазиду мають 31,9 % хворих із новими випадками туберкульозу. Резистентність до рифампіцину виявляють у вірогідно меншої кількості хворих (13,9 %), у тому числі в половині випадків без мультирезистентності.
Висновки. Вперше діагностований туберкульоз легень у ВІЛ-інфікованих осіб набуває атипових виявів у разі зменшення кількості CD4+-лімфоцитів понад 350 клітин/мкл — поєднання легеневої і позалегеневих форм захворювання, невисока частота деструктивних змін у легенях, при цьому визначають високу частоту бактеріовиділення та медикаментозної резистентності мікобактерій туберкульозу, що свідчить про важливість обстеження мокротиння методом як мікроскопії мазка, так і культуральним зі швидким визначенням медикаментозної чутливості. У половині випадків резистентність до рифампіцину виявляють без мультирезистентності, що потребує виваженої тактики щодо ведення хворих, у яких резистентність до рифампіцину встановили за допомогою скринінгового молекулярного методу Xpert MBT/Rif.

Ключові слова: ко-інфекція туберкульоз/ВІЛ, особливості перебігу туберкульозу, частота медикаментозної резистентності МБТ.

Комплексна оцінка основних показників поширеності туберкульозу в Одеській області не дозволяє вважати епідемію стабілізованою, а значний ріст захворюваності на ВІЛ-інфекцію/СНІД і смертності від неї з високим рівнем інфікованості вагітних і статевого характеру трансмісії, а також збільшення смертності від хвороб, зумовлених ВІЛ, свідчать про те, що ця епідемія набула в області характеру генералізованої. На такому тлі значно зросли захворюваність на поєднану патологію, смертність і летальність хворих на туберкульоз від неї, а також їхня частка серед хворих і померлих. Спостерігалося 36 дітей, хворих на ко-інфекцію туберкульоз/ВІЛ. Клініко-рентгенологічні особливості перебігу і результатів хвороби мало відрізнялися від таких у ВІЛ-негативних дітей, хворих на туберкульоз дихальної системи, а приєднання АРТ прискорювало зворотний розвиток туберкульозних змін. Тяжко перебігали і закінчилися летально два випадки занедбаного ВІЛ-асоційованого туберкульозу ЦНС. Впродовж 10 років спостерігалося чотири випадки смерті дітей від туберкульозу, ускладненого ВІЛ, діагноз яким був встановлений лише на розтині. Зниженню гостроти ситуації можуть сприяти посилення цілеспрямованої роз’яснювальної роботи з цієї тематики серед молоді, підвищення культури шлюбно-сексуальних стосунків, планування вагітності, поліпшення взаємоінформування між лікувальними і пологовими установами, а комплексної проблеми подвійної епідемії — повноцінне бюджетне фінансування програмних заходів.

Ключові слова: туберкульоз, ВІЛ-інфекція/СНІД, ко-інфекція, діти.

Левофлоксацин є пріоритетним препаратом серед фторхінолонів, застосовуваних для лікування мультирезистентного туберкульозу. Дані літератури підтверджують його високу ефективність, безпечність та доступність. Побічні реакції на левофлоксацин спостерігаються з частотою до 3,3 %, з боку крові — до 0,1 %. У статті наведено випадок тромбоцитопатії на левофлоксацин у хворої на мультирезистентний туберкульоз. Цей стан відкориговано відміною препарату і призначенням преднізолону.

Ключові слова: мультирезистентний туберкульоз, левофлоксацин, побічна реакція, тромбоцитопатія.

У багатьох країнах світу, зокрема і в Україні, епідеміологічна ситуація з туберкульозу залишається напруженою, про що свідчать зростання основних епідеміологічних показників цієї недуги та труднощі під час її діаг­ностики, лікування і запобігання.
Особливої уваги в структурі різних вікових категорій населення потребують діти і підлітки, в яких спостерігаються значні особливості клінічного перебігу, певні різнобічні зміни імунологічного та метаболічного гомеостазу організму, що пов’язано з дисбалансом анатомо-фізіо­ло­гічних, фізичних, ендокринних та психоемоційних чинників дитячо-підліткового віку.

Загальнодержавна цільова соціальна програмапротидії захворюванню на туберкульозна 2012—2016 роки

ПАСПОРТ Загальнодержавної цільової соціальноїпрограми протидії захворюваннюна туберкульоз на 2012—2016 роки

ЗАВДАННЯ з виконання Загальнодержавної цільовоїна туберкульоз

І ЗАХОДИ соціальної програми протидії захворюваннюна 2012—2016 роки

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ виконання Загальнодержавної цільовоїсоціальної програми протидії захворюваннюна туберкульоз на 2012—2016 роки

В 2013 году исполняется 90 лет со дня рождения профессора Бориса Абрамовича Бере­зовского. Если подойти формально, то он — человек, создавший кафедру фтизиатрии в Вин­ницком медицинском институте им. Н.И. Пиро­гова (теперь — Национальный медицинский университет), подготовивший группу ученых и преподавателей, выучивший тысячи студентов, активно участвовавший в последипломной под­готовке врачей и многое другое. Только за это достоин доброго слова, долгой и доброй памяти о нем. Но мы — его ученики, конечно же, более других обязаны ему тем, кто мы есть, и помним его как живого и неповторимого человека.