Мета роботи: порівняльний аналіз методів бактеріологічної діагностики туберкульозу і ДНК-гібридизації виявлення мікобактерій.
Матеріали та методи. Досліджено 1965 зразків мокротиння від хворих з уперше діагностованим туберкульозом легень. Дослідження проводили за методами світлової мікроскопії за Цілем—Нільсеном, люмінесцентної мікроскопії за методом Хагемана, посів здійснювали на живильне середовище Левенштейна—Єнсена після обробки реактивом NALC-OH. Генетичні дослідження проводили за методом прямої ДНК-гібридизації
Результати та обговорення. Встановлено, що серед методів бактеріологічної діагностики туберкульозу, що їх застосовують на сьогодні в практичних лабораторіях, метод посіву є найінформативнішим. Діагностична цінність його сягає за 80 % при всіх формах туберкульозу.
Висновки. Метод люмінесцентної бактеріоскопії чутливіший приблизно на 10,0 %, ніж світлової бактеріоскопії. Діагностична цінність бактеріологічного методу посіву на поживні середовища становить 80 % при всіх формах туберкульозу. Метод прямої ДНК-гібридизації дає змогу майже в 90 % випадків діагностувати туберкульоз, його можна застосовувати як для скринінгу, так і для контролю терапії.

Ключові слова: діагностика, мікобактерії, генетичний метод діагностики, мікроскопія, культуральна діагностика.

Мета роботи: вивчити клініко-лабораторні, морфологічні особливості у прооперованих хворих на прогресуючий фіброзно-кавернозний туберкульоз та туберкульому легень.
Матеріали та методи. Групу досліджуваних складали 23 особи з прооперованим фіброзно-кавернозним туберкульозом легень та туберкульомою легень. Застосовувалося комплексне клініко-лабораторне обстеження, мікробіологічне дослідження харкотиння, гістологічне дослідження операційного матеріалу.
Результати та обговорення. Публікація присвячена актуальній проблемі сьогодення — прогресуючому туберкульозу легень. Окреслено основні чинники, що призводять до появи прогресуючих форм легеневого туберкульозу. Описано деякі клініко-лабораторні та морфологічні особливості високої активності туберкульозного запального процесу на прикладі групи обстежених хворих на фіброзно-кавернозний туберкульоз та з туберкульомами легень.
Висновки. Існують гістологічні особливості сучасного прогресуючого перебігу туберкульозу. Реактивацію туберкульозного процесу при туберкульомах можна вважати виявом сучасного патоморфозу туберкульозу. Морфологічним компонентом прогресування процесу при фіброзно-кавернозному туберкульозі та туберкульомі легень є перифокальна ексудативно-некротична реакція легеневої паренхіми.

Ключові слова: прогресуючий туберкульоз, морфологічно високий ступінь активності запалення.

У статті представлено результати вивчення концентрації глюкагону і глюкози в крові під час проведення тесту з індукованою інсуліном гіпоглікемією у хворих на туберкульоз із нормальною толерантністю до глюкози і у хворих з доклінічними порушеннями глікемії.
У хворих на туберкульоз з порушеною толерантністю до глюкози виявлено ослаблення гіпоглікемізуючої дії інсуліну. Встановлено патогенетичну значущість дисбалансу в системі інсулін/глюкагон у розвитку доклінічних порушень глікемії у хворих на туберкульоз легень.


 

Ключові слова: туберкульоз легень, доклінічні порушення глікемії, глюкагон.

Вивчено динаміку, структуру, причини смерті хворих на туберкульоз на першому році його виявлення в Луганській області з перспективою розробки регіонального комплексу заходів щодо зниження як відповідного показника, так і смертності загалом.
Аналіз проведено на 510 протоколах випадків смерті хворих віком від 18 років і більше незалежно від форми туберкульозу, причини смерті й супутної патології. Вперше в області розраховано показник смертності від туберкульозу до року нагляду (на 100 тис. населення) в динаміці за період від 2005 до 2009 р., встановлено стійку тенденцію до його зниження порівняно з ситуацією в Україні загалом. Проте детальний аналіз структури цього показника дав змогу зробити висновок про серйозні медико-соціальні проблеми в роботі з раннього виявлення туберкульозу в області, що характеризує більшою мірою якість цієї роботи, ніж тенденції сучасного патоморфозу туберкульозної інфекції.
 

Мета роботи: оцінити вплив тіотропіуму на поверхнево-активну фракцію системи сурфактанта легень, рівні фактора некрозу пухлин-α, інтерферону-γ, інтерлейкіну-4, інтерлейкіну-6 бронхоальвеолярного вмісту у хворих з хронічним обструктивним захворюванням легень ІІ стадії.
Матеріали та методи. Обстежено 11 хворих на ХОЗЛ ІІ стадії. Матеріалом дослідження був бронхоальвеолярний змив за методикою Clements (1967 р.) у модифікації Ramires (1980 р.). Рівень ТNF-α, INF-гамма, ІЛ-4, ІЛ-6 визначали за методом імуноферментного аналізу на аналізаторі StatFax 303 Plus за допомогою реагентів «ПроКон» (ТЗОВ «Протеїновий контур», Росія). Для вивчення ССЛ використовували прилад на кшталт торсійних ваг Вільгельмі—Люгмера.
Результати та обговорення. У роботі наведено дані про патогенетичні особливості імунної відповіді, вміст фактора некрозу пухлин — (TNF-α), інтерферону-γ (INF-γ), інтерлейкіну-4 (ІЛ-4), інтерлейкіну-6 (ІЛ-6) та стан системи сурфактанта легень (ССЛ) у процесі лікування хронічного обструктивного процесу в легенях. Застосування препарату тіотропіуму броміду (Спірива®, «Берінгер Інгельхайм») у комплексному лікуванні хронічного обструктивного процесу ІІ стадії в легенях сприяє прискоренню регресу клініко-лабораторної симптоматики, веде до регресу рівнів TNF-α, ІЛ-6 порівняно із хворими, яких лікували традиційними методами.
Висновки. Препарат тіотропіуму броміду забезпечує якісно повноцінніше відновлення рівнів ІЛ-4 та INF-γ у бронхоальвеолярному вмісті хворих на ХОЗЛ ІІ стадії. Встановлено, що у хворих, які в комплексному лікуванні отримували препарат тіотропіуму броміду, повноцінніше відновлювався вміст поверхнево-активної фракції ССЛ, що чітко корелює із пролонгацією прийому препарату.

Ключові слова: хронічне обструктивне захворювання легень, фактор некрозу пухлин-α, інтерферон-γ, інтерлейкін-4, інтерлейкін-6, система сурфактанта легень, тіотропіум бромід.

Мета роботи: вивчення можливої антимікобактеріальної активності геміфлоксацину на прикладі його аналога — препарату Фактив (Російська Федерація, ВАТ «Верофарм»).
Матеріали та методи. Визначали мінімальну інгібуючу концентрацію (МІК) препарату на лабораторних штамах мікобактерій туберкульозу (МБТ) H37Rv, на виділених від хворих чутливих та резистентних штамах МБТ, а також на нетуберкульозних мікобактеріях (НТМБ) в умовах in vitro.
Результати та обговорення. Найменша концентрація Фактиву, що затримала ріст мікобактерій туберкульозу, становила 12,5 мкг/мл. Ріст плівки НТМБ та всіх досліджуваних резистентних штамів МБТ не спостерігався в концентрації 20 мкг/мл Фактиву.
Висновки. Фактив (геміфлоксацин) є потужним фторхінолоном з широким спектром дії, здатним діяти антимікобактеріально відносно мікобактерій туберкульозу, чутливих і з моно-, полі- і мультирезистентністю, а також нетуберкульозних мікобактерій. Зберігає антимікобактеріальну активність крові протягом не менше 6 год, тому його можна розглядати як препарат для лікування туберкульозу, в тому числі резистентного, та мікобактеріозів.

Ключові слова: фактив (геміфлоксацин), мікобактерія туберкульозу, резистентні штами, нетуберкульозні мікобактерії.

Мета роботи: вивчити клініко-функціональні особливості перебігу кардіореспіраторної патології у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень.
Матеріали та методи. У роботі наведено результати дослідження клінічних і функціональних показників серцево-судинної і дихальної систем у 128 хворих із загостренням ХОЗЛ ІІ—ІІІ ст. з ізольованим перебігом (І група) та в поєднанні із супутньою і коморбідною ІХС (ІІ група) до початку й на час закінчення стаціонарного лікування. У 56 (40,62 %) пацієнтів на ХОЗЛ ІІ—ІІІ ст. діагностовано супутню і коморбідну ІХС І—ІІ функціонального класу за NIHA. Діагноз коморбідної ІХС було виставлено в процесі динамічного клінічного, лабораторного та інструментального дослідження в умовах стаціонару під час лікування останнього загострення за критеріями, розробленими нами в клініці. Діагностика супутньої ІХС ґрунтувалася на свідченнях про перенесений раніше інфаркт міокарда (витяг з історії хвороби, характерні зміни на ЕКГ), а також на типових клінічних виявах стенокардії, підтверджених інструментальними методами дослідження (ДМЕКГ, УЗД серця і коронарних судин, коронарографії).
Результати та обговорення. Аналіз клінічних ознак загострення ХОЗЛ засвідчив, що до початку стаціонарного лікування частота і виразність їх у пацієнтів із груп дослідження суттєво не відрізнялися між собою. Водночас зниження практично всіх параметрів спірограми було виразнішим у підгрупі хворих з поєднаною супутньою і коморбідною ІХС, що є ознакою наростання гіпоксемії і гемодинамічних розладів. Показник ОФВ1 у хворих з ізольованим перебігом ХОЗЛ середнього та тяжкого ступеня перебігу становив у середньому 63,4 % належного, у пацієнтів з поєднаною кардіореспіраторною патологією — 49,2 %. Падіння МОШ25, МОШ50, МОШ75 засвідчило обструкцію як центральних, так і периферичних дихальних шляхів у хворих обох підгруп. Отже, у хворих з ізольованим перебігом ХОЗЛ і в поєднанні із супутньою та коморбідною ІХС порівняно з практично здоровими реєстрували порушення вентиляційної функції легень переважно обструктивного типу. Зниження ЖЄЛ засвідчило також про рестриктивні процеси в легенях за середньо-тяжкого і тяжкого перебігу ХОЗЛ. На початок дослідження, за даними дискретної ЕКГ і ДМЕКГ, у хворих з кардіореспіраторною патологією виявлено збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС) на 9,3 % (p < 0,05) порівняно з хворими з ізольованим перебігом ХОЗЛ. За результатами дослідження ДМЕКГ порушення серцевого ритму виявлено у 114 (89,78 %) обстежених з ХОЗЛ ІІ—ІІІ ст. Надшлуночкові порушення ритму серця переважно спостерігалися у хворих з ізольованим перебігом ХОЗЛ (36,84 %). Суправентрикулярна екстрасистолія спостерігалася у пацієнтів обох груп: у 9,61 % хворих з ізольованим перебігом ХОЗЛ та у 26,31 % хворих з поєднаною патологією (p < 0,05). У 22 (42,30 %) хворих із КРП переважали шлуночкові і поєднані порушення ритму серця.
Висновки. Отримані результати засвідчили високу присутність кардіоваскулярної патології у хворих на ХОЗЛ із середнім і тяжким перебігом, що зумовлює непростий вибір медикаментозного лікування за період як стаціонарного лікування, так і в амбулаторно-поліклінічних умовах.

Ключові слова: ХОЗЛ, супутня і коморбідна ІХС, системне запалення, порушення ритму серця.

Високий системний і регіонарний цитокіновий потенціал у курців сприяє прогресуванню ХОЗЛ.
У статті представлено дані про вплив Ліпофлавону на цитокіновий дисбаланс у хворих ХОЗЛ з тривалим стажем тютюнокуріння. Під наглядом перебували 80 хворих, яких було розподілено на дві групи. Хворі першої групи отримували комплексне лікування, спрямоване на головні патогенетичні механізми залежно від форми і тяжкості хвороби. Хворим другої групи в комплекс лікування вводили Ліпофлавон. У хворих обох груп досліджували прозапальні цитокіни (IL-1β и TNF-α) та лімфокін IL-4 до й після лікування. Доведено ефективність використання Ліпофлавону для корекції рівня прозапальних цитокінів IL-1β та TNF-α.

ВІЛ-деменція, як і низка інших порушень ЦНС, є одним із основних виявів прогресування ВІЛ-інфекції у хворих. Раннє призначення високоактивної антиретровірусної терапії допомагає подолати ВІЛ-деменцію. При цьому важливо контролювати побічні явища такої терапії. Одним із препаратів, які успішно застосовуються, є представник протеазних інгібіторів — LPV/rtv.

Рання діагностика туберкульозу є провідним методом запобігання туберкульозу. Проба Манту на сьогодні залишається найпоширенішим методом ранньої та своєчасної діагностики туберкульозу. Погрішності в техніці проведення шкірної проби Манту можуть вплинути на результат дослідження. Продукція «Біоліку», що становить собою упаковку з 5 стандартизованих одноразових шприців із туберкуліном, дає змогу уникнути багатьох проблем під час проведення туберкулінодіагностики.

Вивчення особливостей цитокінової імунорегуляції у хворих на туберкульоз легень є на сьогодні перспективним напрямом у фтизіатрії. Ефективним виявилося застосування препаратів інтерлейкінів у клінічній практиці. Протективну роль при туберкульозі відводять таким інтерлейкінам як
ІЛ-1, ІЛ-2, ІЛ-6, ІЛ-12, α-ФНП, γ-ІФН, і навпаки — негативну відводять ІЛ-4. Підвищення продукції γ-ІФН під впливом антигенів мікобактерій туберкульозу використовують з діагностичною метою.
Одним із механізмів пригнічення специфічного клітинного імунітету у хворих на туберкульоз вважають блокування мікобактеріями туберкульозу рецепторів макрофагів до γ-ІФН. Шляхи корекції імунологічних зрушень при туберкульозі вбачають у замісній комплексній цитокінотерапії, що включає введення ІЛ-2, α-ФНП, ІЛ-1 та γ-ІФН та нейтралізацію TGF-β-рецепторів 3-го типу впродовж гострої та хронічної фази перебігу процесу.

Ключові слова: туберкульоз, інтерлейкін, фактор некрозу пухлин, гамма-інтерферон.

Саркоїдоз — це системне захворювання невідомої етіології, що належить за своїми  морфологічними виявами до групи гранулематозів. Характеризується ураженням багатьох органів та тканин, проте з переважно доброякісним перебігом. Найчастіше уражені лімфатичні вузли та легені. Реакція тканин представлена саркоїдною гранульомою, в якій відсутнє перифокальне запалення і центральний некроз.
Хвороба починається зазвичай непомітно і розвивається поступово. Хворого турбують слабкість, зниження працездатності, пітливість, сухий кашель, періодично спостерігається субфебрилітет. Рентгенологічно виявляється збільшенням внутрішньогрудних лімфатичних вузлів і осередково-інфільтративних змін у легеневій тканині. Лікування проводять системними кортикостероїдами, середня доза предназоліну 20—25 мг на добу. На третій стадії захворювання застосовують Д-пе-ніциламін. У разі несприйняття кортикостероїдів призначають делагіл, плаквеніл у поєднанні з вітаміном Е. Прогноз захворювання позитивний.

Автори, зупинившись на загальних питаннях лікувально-діагностичної допомоги хворим із позалегеневими формами туберкульозу, детально описують досвід, набутий в кістково-туберкульозному відділенні Харківської обласної туберкульозної лікарні. Наведено опис системи надання допомоги хворим із позалегеневим туберкульозом. Сформульовано рекомендації, спрямовані на поліпшення цього виду спеціалізованої медичної допомоги населенню.

Ключові слова: кістково-суглобовий туберкульоз (КСТ), спеціалізована медична допомога.

Проаналізовано ефективність упровадження головних положень кредитно-модульної системи організації навчального процесу у викладання предмету «Пульмонологія». За результатами опитування викладачів кафедр терапевтичного профілю та студентів ІV—VI курсів медичного факультету Івано-Франківського національного медичного університету виявлено низку позитивних та негативних моментів у навчанні за новою системою на клінічних кафедрах.

Ключові слова: кредитно-модульна система, пульмонологія.

Про диспансеризацію населення

Порядок диспансеризації населення

Анамнестична анкета

К 100-летию со дня рождения рыцаря украинской фтизиатрии