За літературними даними про активність фторхінолонів щодо мікобактерій туберкульозу (МБТ), фармакокінетичні властивості, переносність та вартість їх в Україні обґрунтовано раціональний вибір фторхінолонів для лікування хіміорезистентного туберкульозу. За даними багатьох досліджень, найбільш універсальним препаратом без урахування його вартості є левофлоксацин. Він вирізняється вищою активністю стосовно МБТ, ніж офлоксацин, порівняно з іншими фторхінолонами має ліпші фармакокінетичні характеристики, які забезпечують його бактерицидну дію, добрий профіль безпечності.
В умовах обмежених ресурсів хворим на мультирезистентний туберкульоз, які ніколи не лікувалися фторхінолонами та не мали контакту з хворими на мультирезистентний туберкульоз, варто призначати офлоксацин як найдешевший та ефективний препарат із групи фторхінолонів.

Ключові слова: Мультирезистентний туберкульоз легень, фторхінолони, ефективність лікування.

Мета роботи — вивчити відповідність інсулінових та туберкулінових шприців номінальному об’єму дози туберкуліну.
Матеріали та методи. Проведено порівняльну характеристику шприців трьох виробників: одного туберкулінового (Китай) і двох інсулінових (США, Іспанія). Для визначення точності дослідження об’єм дози туберкуліну визначали багато разів.
Результати. Інсулінові шприци не лише не відповідають дозі, а й відрізняються від реального об’єму шприца, що призводить до неефективності використання інсулінових шприців під час проведення проби Манту.
Висновки. Використання інсулінових шприців зумовлює неточне введення туберкуліну, що може впливати на точність результатів туберкулінодіагностики.

Мета роботи — визначити особливості гормональних та метаболічних механізмів розвитку доклінічних порушень вуглеводного обміну у хворих на туберкульоз і розробити патогенетично обґрунтований метод їх корекції.
Методи: загальноклінічні, рентгенологічні, мікробіологічні, імуноферментні та радіоімунологічні гормональні, біохімічні, статистичні.
Результати та обговорення. У хворих на туберкульоз легень з доклінічними порушеннями вуглеводного обміну наявні ознаки відносної інсулінової недостатності з обмеженням функціональних резервів β-клітинного апарату щодо адекватного забезпечення підтримки глюкозного гомеостазу на тлі активації гормональних контрінсулінових систем. Застосування в лікуванні так званих анаболічних доз інсуліну сприяє нормалізації показників динаміки вмісту інсуліну і С-пептиду (посилення ранньої фази секреції з одночасним зниженням викиду інсуліну на кінцевих етапах тесту), відновленню чутливості тканин до гіпоглікемізувальної дії інсуліну, зниженню активності гормональних систем адаптації з відновленням їх функціональних резервних можливостей, зменшенню проявів оксидативного стресу, підвищенню енергетичного статусу клітин.
Висновки. Включення в комплексну терапію хворим з доклінічними порушеннями глікемії інсуліну терміном 90 діб у добовій дозі 0,2 ОД/кг маси тіла призводить до нормалізації результатів ОТТГ у 66,7 % хворих порівняно з 14,8 %, яким корекція не здійснювалася.

Ключові слова: Вуглеводний обмін, туберкульоз легень.

З метою вивчення частоти побічних реакцій у хворих на ко-інфекцію туберкульоз/ВІЛ при одночасній протитуберкульозній хіміотерапії (ПТХТ) та антиретровірусній терапії (АРТ) та встановлення результатів лікування туберкульозу проведено контрольоване ретроспективне дослідження за участю 64 пацієнтів із цією патологією.
Матеріали та методи. Методом підбору пар за формою та поширеністю туберкульозного процесу, тяжкістю ВІЛ-інфекції хворих поділили на 2 групи по 34 особи залежно від призначення АРТ (основна група) на тлі інтенсивної фази ПТХТ. Пацієнти обох груп мали супутні вірусні гепатити В або С відповідно у 88,2 % та 85,3 % випадків. ПТХТ розпочинали за стандартною схемою для І клінічної категорії. У 24 (70,6 %) осіб схема АРТ вміщувала (ефавіренз/невірапін) + (ламівудин + зидовудин), у решти пацієнтів — (Калетра) + (ламівудин + зидовудин).
Результати. Побічні реакції виникали переважно від ПТХТ, оскільки розвивалися ще до призначення АРТ. В обох групах із високою частотою реєстрували побічні реакції — відповідно в 64,7 % та 55,9 % випадків (p > 0,05). Найчастіше виникали гепатотоксичні реакції — в основній групі у 41,2 % хворих, у контрольній — у 35,5 % (p > 0,05), що, вірогідно, зумовлено високою частотою вірусних гепатитів у цих пацієнтів. Протягом інтенсивної фази ПТХТ в основній групі досягнуто припинення бактеріовиділення у 80,0 % осіб, у контрольній — у 45,5 % осіб (p <0,05).
Висновки. У хворих на ко-інфекцію туберкульоз/ВІЛ із високою частотою виникають побічні реакції від ПТХТ — у 64,7 %—55,9 % випадків переважно за рахунок гепатотоксичних побічних реакцій.
АРТ неістотно збільшує (на 13,6 %) частоту побічних реакцій, проте підвищує ефективність лікування за частотою припинення бактеріовиділення в 1,8 разу.

Ключові слова: Ко-інфекція туберкульоз/ВІЛ, побічні реакції, ефективність лікування.

Проблема виникнення розширеної резистентності мікобактерій туберкульозу у 2010 році стала актуальною у 54 країнах світу. Поширенню мультирезистентного туберкульозу сприяє висока репродуктивна здатність мультирезистентних штамів мікобактерій туберкульозу (МБТ), особливо тих, що належать до сімейства Beijing.
Мета дослідження — встановлення прогностичних критеріїв розвитку розширеної резистентності мікобактерій у хворих на мультирезистентний туберкульоз.
Матеріали та методи. В дослідженні взяли участь 244 хворих 2-го терапевтичного відділення Державної установи «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського Національної академії медичних наук України», що лікувалися з 2007 до 2010 р. Дані про хворих отримували зі стаціонарних історій хвороб, які містили дані тесту медикаментозної чутливості МБТ.
Результати та обговорення. У 244 хворих на мультирезистентний туберкульоз виділено найзначніші несприятливі прогностичні критерії розвитку розширеної резистентності МБТ.
Висновки. Високі шанси розвитку розширеної резистентності МБТ були у пацієнтів з такими критеріями, які мали негативне прогностичне значення: застосовування у минулому протитуберкульозних препаратів І—ІІ ряду; наявність у легенях двобічних інфільтративно-вогнищевих змін і великих каверн; виникнення під час інтенсивної фази хіміотерапії виразних побічних ефектів, що призвело до відміни препарату, встановлення під час інтенсивної фази хіміотерапії поганої прихильності до лікування.

Ключові слова: Мультирезистентний туберкульоз, розширена резистентність мікобактерій туберкульозу до протитуберкульозних препаратів, прогностичні критерії.

Мета роботи — підвищити якість діагностики порушень клітинної ланки імунітету у хворих на ВІЛ-інфекцію шляхом використання антигенних комплексів умовно-патогенних грибів для поліпшення ефективності лікування.
Матеріали та методи. Опрацьовано результати внутрішньошкірного введення антигенних комплексів умовно-патогенних грибів у 33 ВІЛ-інфікованих та 25 здорових осіб. Застосовано методи варіаційно-статистичного аналізу з використанням пакета статистичних програм Statistica 5.0 for Windows.
Кореляційний аналіз проводили за допомогою рангового коефіцієнта кореляції Спірмена.
Результати та обговорення. Встановлено, що за різницею показників здорових осіб та ВІЛ-інфікованих антигени можуть служити маркерами стану клітинної ланки імунітету. Крім того, найінформативнішими виявилися антигени грибів Chrysonilia sitophila, Alternaria sp. та Cladosporium sp.
Висновок. Антигенні комплекси умовно-патогенних грибів можна використовувати як маркери стану клітинної ланки імунітету у ВІЛ-інфікованих. Загалом клітинна імунна відповідь на антигени корелює з кількістю СD4+ Т-лімфоцитів.

Ключові слова: ВІЛ-інфекція, імунітет, антигени, діагностика.

Мета дослідження — вивчити клініко-біохімічні особливості синдрому дизмікроелементозу при туберкульозі.
Матеріали та методи. Вивчено клініко-рентгенологічні, лабораторні, бронхологічні, бактеріологічні та біохімічні дані у 421 хворого. Крім того, у 173 пацієнтів визначали в динаміці обмін есенціальних мікроелементів і залежних від них металоферментів і металопротеїнів, а також інтенсивність протікання вільнорадикальних реакцій і біохімічні показники функції печінки.
Результати та обговорення. У хворих з деструктивними формами туберкульозу легень досліджено обмін мікроелементів (Сu, Сг, Fe, Mg, Со, Сd, Lі, К, Nа), їх добові баланси, а також активність металоферментів: церулоплазміну, каталази, карбоангідрази, насиченості трансферину залізом і хромом.
Крім того, досліджена в плазмі крові активність вільнорадикальних реакцій (хемілюмінесценція).
Встановлено, що у хворих розвивається синдром дизмікроелементозу (ендогенний дефіцит мікроелементів і збільшення інтенсивності вільнорадикальних реакцій). Описано патогенез синдрому, його діагностику та клініку, лікування та профілактику.
Висновки. Таким чином, складний специфічний процес при туберкульозі викликає значні зміни всіх видів метаболізму обмінних процесів, що виражається у розвитку синдрому дизмікроелементозу, який має свої особливості діагностики, клініки, лікування та профілактики. Своєчасна діагностика і лікування його сприяють швидшому і повноцінному лікуванню хворих.

Ключові слова: Синдром дизмікроелементозу, мікроелементи, металоферменти, туберкульоз, профілактика.

Мета роботи — виявити цитокінові дизрегуляції при запальних процесах різного генезу в черевній порожнині.
Матеріали та методи. Вивчали рівні IL-1β, -6 та -10 у сироватці крові практично здорових осіб (20) і хворих із запальними процесами органів черевної порожнини різної етіології: абдомінальним туберкульозом (АТ) — 30 осіб, флегмонозним апендицитом (ФА) — 40 осіб, гангренозним апендицитом (ГА) — 20 осіб. Вміст інтерлейкінів у сироватці крові визначали за допомогою набору реагентів фірми Diaclon (Франція).
Результати та обговорення. Виявлено вірогідне зростання рівнів IL-1β, -6 та -10 в усіх хворих. Рівень IL-1β у хворих на ФА зріс у понад 20 разів порівняно зі здоровими. У хворих на АТ рівень цього інтерлейкіну зріс у 5 разів порівняно з контрольним, у хворих на ГА — удвічі. Рівень IL-6 у хворих на ФА зріс у 8 разів порівняно з контрольним, у хворих на ГА — у 4 рази. У хворих на АТ він також вірогідно збільшився, хоча був значно нижчим, ніж у хворих інших груп. У хворих на АТ спостерігалося значне (в 5 разів порівняно зі здоровими) зростання вмісту IL-10. При ФА він зріс удвічі відносно контрольного. Виразніше збільшення рівня цього інтерлейкіну (в 9,5 разу) спостерігалося у хворих на ГА.
Висновки. Чіткі зміни рівнів інтерлейкінів дають змогу диференціювати тип запального процесу в органах черевної порожнини.

Ключові слова: Абдомінальний туберкульоз, флегмонозний апендицит, гангренозний апендицит, цитокіни.

Мета роботи — вивчити вплив Спазмомену (отилонію бромід) на перебіг синдрому подразненого кишечнику (СПК) на тлі антибіотикотерапії інфекційного загострення хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ).
Матеріали та методи. Обстежено 45 хворих на ХОЗЛ ІІ—ІІІ ст. (60 ≤ ОФВ1 % ≥ 30 від належних) із супутнім СПК. Вік пацієнтів коливався в межах 34—56 років, тривалість захворювання становила 5—18 років. Усі хворі з інфекційним загостренням ХОЗЛ отримували антибактеріальну терапію згідно зі стандартами. І група (23 особи) отримувала додатково Спазмомен із 3-го дня прийому антибіотиків по 1 таб. 2 рази на добу 10 діб, ІІ група (22 хворих) отримувала лише базисну терапію ХОЗЛ та антибіотик.
Результати. Встановлено негативний вплив антибіотикотерапії інфекційного загострення ХОЗЛ на перебіг СПК, що виявляється насамперед посиленням абдомінального больового синдрому (у 81 % пацієнтів) і потребує медикаментозної корекції. Доведено позитивну дію отилонію броміду як спазмолітика на перебіг СПК при загостренні ХОЗЛ. На 14-й день терапії пальпаторна болючість відділів товстого кишечнику не спостерігалась у 20 (87,0 %) пацієнтів із ХОЗЛ і СПК.
Висновки. При антибіотикотерапії інфекційного загострення у хворих на ХОЗЛ із СПК відбувається загострення перебігу СПК, що виявляється передовсім посиленням абдомінального больового синдрому. Застосування в комплексній терапії інфекційного загостренням ХОЗЛ із СПК Спазмомену сприяє ліквідації больового синдрому в коротші терміни, зменшенню метеоризму та болю за ходом сигмоподібної кишки, що, своєю чергою, сприяє поліпшенню перебігу основного захворювання, скороченню термінів лікування, поліпшенню якості життя хворих.

Ключові слова: Хронічне обструктивне захворювання легень, синдром подразненого кишечнику, отилонію бромід.

Мета дослідження — вивчення показників вентиляційної функції легень у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень у поєднанні з туберкульозом легень для визначення тактики лікування та реабілітації.
Матеріали та методи. Проведено діагностику хронічного обструктивного захворювання легень та туберкульозу легень у 161 хворого з використанням спірографії, пульсоксиметрії, відеобронхоскопії, спіральної комп’ютерної томографії. Для оцінки клінічних виявів використовували класифікацію Me#
dical Research Council Grading System (MRC). Досліджували харкотиння за методом визначення ДНК мікобактерій туберкульозу.
Результати та обговорення. У 67 % хворих на туберкульоз легень (ТБЛ) діагностовано бронхообструктивний синдром (БОС). У 25,4 % випадків він був наслідком специфічного процесу. Показники ФЗД у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) ІІІ ст. у поєднанні з ТБЛ мали нижчі значення (FEV1, FEV1/FVC).
Висновки. ТБЛ призводить до погіршення функціональних показників системи органів дихання, а саме бронхіальної обструкції, та відповідно — зростання гіперінфляції легень, особливо за поєднання з ХОЗЛ.

Ключові слова: Бронхообструктивний синдром, хронічне обструктивне захворювання легень, туберкульоз легень, реабілітація.

У больных хроническим обструктивным заболеванием легких (ХОЗЛ), перенесших туберкулез (ТБ) легких, изучен уровень хемокина TARC/CCL17 и TARC/CCL17-индуцированный синтез провоспалительного цитокина TNF-α в культуре клеток бронхиального эпителия. Установлено, что хемокин-индуцированный синтез TNF-α в культуре клеток бронхиального эпителия статистически значимо выше, чем под влиянием LPS-стимула, а у больных ХОЗЛ, перенесших туберкулез легких, — существенно выше, чем у больных ХОЗЛ без ТБ легких в анамнезе.

Ключові слова: Тимус-ассоциированный регуляторный хемокин (TARC/CCL17), TNF-α, бронхиальный эпителий, хроническое обструктивное заболевание легких, туберкулез легких.

Луганская область является областью с достаточно высоким уровнем заболеваемости ВИЧ-инфекцией/СПИДом. Установлено, что в последние годы в области наблюдается тенденция к увеличению количества случаев ВИЧ-инфекции/СПИДа. В то же время постоянно увеличивается половой путь передачи (47,4 %).
Вырос удельный вес женщин среди общего количества ВИЧ-инфицированных с 16 до 37 %. Около 80 % — женщины репродуктивного возраста, и как результат — увеличение количества детей, рожденных от ВИЧ-инфицированных матерей. Туберкулез является основной причиной смерти ВИЧ-инфицированных.
Уровень распространения ВИЧ-инфекции в регионе зависит от стратегии и тактики тестирования на ВИЧ, развития инфраструктуры соответствующих медицинских учреждений.
Цель работы — изучить уровень распространенности ВИЧ-инфекции в области, динамику заболеваемости, смертности ВИЧ/СПИД больных, проанализировать структуру, причины и факторы, влияющие на смертность ВИЧ-инфицированных, дать оценку доступности медицинской помощи, включая антиретровирусную терапию, для ВИЧ-инфицированных лиц с перспективой разработки комплекса мероприятий по стабилизации заболеваемости и снижению смертности.

Ключові слова: ВИЧ-инфекция/СПИД, эпидемиология, эпидемиологическая характеристика ВИЧ-инфекции/СПИДа, туберкулез, причина и структура смертности от СПИДа, ВИЧ-ассоциированный туберкулез.

Мета роботи — фармакоекономічна оцінка витрат на туберкулінодіагностику з використанням трьох препаратів туберкуліну, зареєстрованих на вітчизняному фармацевтичному ринку.

Цель работы — ознакомление широкого круга врачей общей практики, пульмонологов и фтизиатров с клиническими проявлениями глубоких микозов с преимущественным поражением легких на фоне иммунодефицита различной этиологии. Представлены тактика диагностики и лечения разных грибковых инфекций с клиническими примерами и с иллюстрациями.

Ключові слова: Глубокие микозы, поражение легких, ВИЧ-инфекция.

В статье приведены основные современные взгляды на вирусные гепатиты с акцентом на наиболее актуальные — на вирусные гепатиты В и С. Охарактеризованы их возбудители, особенности репликации вирусов и современные взгляды на прогноз и эффективность терапии. Указаны современные мировые тенденции, направленные на решение проблемы вирусных гепатитов на государственном уровне, и меры, проводимые в Украине для повышения качества оказания медицинской помощи больным хроническими вирусными гепатитами.

Ключові слова: Вирусные гепатиты, актуальность, внепеченочные проявления, перспективы развития.

У статті наведено огляд літератури про особливості лікування і профілактики ліподистрофічного синдрому, дисліпідемій, асоційованих з вірусом імунодефіциту людини, на тлі антиретровірусної терапії.

Ключові слова: Вірус імунодефіциту людини, ліподистрофічний синдром, дисліпідемія, антиретровірусна терапія.

За експериментальними даними про хондротоксичність у статевонезрілих тварин, фторхінолони протипоказані для застосування в педіатричній практиці. Клінічні дані про ефективність і переносимість обґрунтовують застосування їх у дітей для лікування тяжких інфекційних хвороб за умови неефективності стандартних схем антибактеріальної терапії та резистентності збудників. Не виявлено ушкоджувальної дії фторхінолонів на хрящову тканину, кістково-суглобовий апарат, на ріст і розвиток дитини, зокрема й за тривалих курсів лікування.
Доведено в цілому добру переносимість фторхінолонів дітьми і низький ризик небажаних реакцій з боку суглобів, тому можна сподіватися, що розробка нових стандартів та інструкцій дасть змогу визначити спектр використання фторхінолонів з урахуванням нових даних про безпечність застосування їх у дітей.

Ключові слова: Фторхінолони, діти, артропатія, артротоксичність.

Проведено ретроспективний аналіз летального випадку 51-річної жінки з клінічно недіагностованими дифузним лімфангіолейоміоматозом і дисемінованим туберкульозом обох легень. Наведено сучасні дані про епідеміологію, етіологію, патоморфогенез лімфангіолейоміоматозу легень. Наголошено на важливості проведення біопсії легень у ранні терміни захворювання для встановлення правильного діагнозу.

Ключові слова: Лімфангіолейоміоматоз легень, дисемінований туберкульоз легень, рецидивний спонтанний пневмоторакс.

У статті наведено дані про поширеність анемії серед ВІЛ-позитивних хворих, що лікувалися в стаціонарному відділенні ОЦПБ СНІД (м. Одеса), описано випадок розвитку анемії тяжкого ступеня, що в сукупності з іншими захворюваннями призвело до летального кінця. Зроблено висновки про високу поширеність анемії серед ВІЛ-позитивних хворих, важливість її корекції та кончу потребу в подальших дослідженнях у цій сфері.

Ключові слова: ВІЛ-інфекція, імуносупресії, анемія.

Несвоєчасна діагностика туберкульозного плевриту у частини хворих ускладнюється хронізацією цього процесу, що у більшості випадків вимагає травматичного оперативного втручання, яким є плевректомія. Це запобігає розвитку гіпертензії малого кола кровообігу та формуванню легеневого серця.
Однією з причин несвоєчасної діагностики бувають «замінні» клінічні вияви, серед яких є й неврологічні. Автори діляться досвідом діагностики і лікування рідкісних клінічних виявів у хворих.

Ключові слова: Хронічний туберкульозний плеврит, неврологічні вияви.

за редакцією члена-кореспондента НАМН України, проф. В.Ф. Москаленка, проф. Р.Г. Процюка