В принципе, мой опыт в этой специальности совершенно зауряден, ведь практикующим врачом в этой сфере я был лишь в пятидесятые- восьмидесятые годы минувшего века. Но, с другой стороны, телескоп литературных увлечений и череда значительных встреч в течение жизни позволяют попытаться сказать об этих годах и впечатлениях и нечто особое. Вот причины, почему я решил откликнуться этими заметками на настойчивый призыв глубоко симпатичного мне профессора Василия Ивановича Петренко коснуться проблемы фтизиатрии в зеркале своей одиссеи.

У статті наведено аналіз сучасних рекомендацій ВООЗ щодо ведення випадку мультирезистентного туберкульозу в історичному аспекті, починаючи від 1996 р. до 2011 р. Акцент зроблено на тлумаченнінової редакції рекомендацій 2011 р., оскільки відповідно до них на сьогодні готують зміни до нормативно-правових актів України, які планують до затвердження у першому кварталі 2012 р.

Ключові слова: Мультирезистентний туберкульоз, туберкульоз із розширеною резистентністю, рекомендації ВООЗ.

Точна та швидка діагностика туберкульозу є надзвичайно важливою для визначення належного клінічного підходу та заходів інфекційного контролю. Хоча за минулих десять років з’явилося багато методів діагностики туберкульозу, чимало країн продовжують використовувати ту саму мікроскопію мазка мокротиння, якою користувалися понад  сто років тому. Водночас неможливість встановити точний діагноз призводить до неприйнятного поглиблення проблеми та марнування цінних ресурсів у бідних країнах. Саме тому вкрай важливі постійний огляд та аналіз загальновідомих методів і нових досягнень у галузі діагностики задля ефективної боротьби з туберкульозом.

Ключові слова: Туберкульоз, лабораторна діагностика, методи виявлення.

Наведено науково-практичнi аспекти використання органного електрофорезу у комплекснiй терапiї туберкульозу легень. Протягом трьох років (2008—2010 рр.) в Обласній клінічній туберкульозній лікарні м. Донецька хворі пройшли 1346 курсів органного електрофорезу (ОЕФ). Вивчено наслідки лікування 489 хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень. Припинилося бактеріовиділення у 80 % хворих, які отримали комплексну хіміотерапію у поєднанні з ОЕФ, та 43 % пацієнтів, яким призначили тільки стандартну хіміотерапію. 

Мета роботи — вивчити активність глутатіонозалежних ферментів в умовах експериментальної інфекційної пневмонії із супутньою хронічною алкогольною інтоксикацією та можливість її корекції омега-3 поліненасиченими жирними кислотами (ПНЖК).

Матеріали та методи. Дослідження проведено на 70 білих безпородних щурах-самцях. Моделями експериментальної патології було обрано інфекційну пневмонію та хронічну алкогольну інтоксикацію. Об’єктом дослідження була цитозольна фракція печінки після виділення мікросом. Стан глутатіонозалежної ферментної системи вивчали за активністю ферментів — глутатіон-пероксидази (ГП), глутатіон-редуктази (ГР) та глутатіон-трансферази (ГТ).

Результати та обговорення. Досліджено й оцінено показники глутатіонозалежної системи печінки за умов експериментальної інфекційної пневмонії та інфекційної пневмонії із супутньою хронічною алкогольною інтоксикацією й впливу на ці ферменти екзогенних омега-3 ПНЖК. Виявлено низку змін в активності цих ферментів: у разі й інфекційної пневмонії, і хронічної алкогольної інтоксикації значно підвищується активність ГП, а в умовах комбінованої експериментальної патології, крім значного підвищення активності ГП, вірогідно зростає й активність ГТ, що може свідчити про посилення процесів детоксикації в печінці. Встановлено виразний нормалізувальний і коригувальний вплив екзогенних омега-3 ПНЖК на активність глутатіонозалежних ферментів у разі згаданих патологій.

Висновки. Експериментальна інфекційна пневмонія із супутньою хронічною алкогольною інтоксикацією призводить до порушення гомеостазу в глутатіонозалежній ферментній системі. Під впливом омега-3 ПНЖК унаслідок долучення регуляторних механізмів настає компенсаторно-пристосовна відповідь, спрямована на нормалізацію каталітичних властивостей глутатіонозалежних ферментів.

Ключові слова: Глутатіон-пероксидаза, глутатіон-редуктаза, глутатіон-трансфераза, інфекційна пневмонія, хронічна алкогольна інтоксикація, омега-3 поліненасичені жирні кислоти.

Мета роботи — уточнення деяких патологоанатомічних характеристик туберкульом легень та підходів до вибору їхнього хірургічного лікування.

Матеріали та методи. Проаналізовано випадки оперативних втручань щодо туберкульом легень за 2001—2010 рр. Матеріалом дослідження слугували дані історій хвороб, лабораторні показники та результати гістологічного дослідження у 317 пацієнтів. У всіх пацієнтів проводили мікробіологічне дослідження мокротиння щодо виявлення МБТ та в низці випадків вивчали операційний матеріал. У разі виявлення в мокротинні чи/або операційному матеріалі МБТ (+) методом посіву в подальшому проводили тест на медикаментозну чутливість. Загалом виконано 345 мікробіологічних досліджень.

Результати та обговорення. Уточнено локалізацію туберкульом у легенях. У більшості випадків (63,4 %) їх виявляють у верхніх частках. Вивчено характер оперативних втручань, встановлено основні типи туберкульом, згідно з класифікацією М.М. Авербаха, характер специфічного запалення на момент видалення туберкульом, за результатами гістологічного дослідження, а також кількість випадків (46, або 14,5 %) з наявністю вогнищ відсіву в інші частки легень та/або діагностоване туберкульозне ураження інших торакальних анатомічних структур, за даними клініко-рентгенологічного та/або морфологічного дослідження.

Висновки. Локалізація туберкульом, з урахуванням частоти їх виявлення, є постійною характеристикою, без очевидної тенденції до зміни її під час епідемії порівняно з доепідемічним періодом. Істотно зросла кількість випадків виявлення множинних туберкульом у період епідемії. Основні типи оперативних втручань у хворих з туберкульомами легень: сегментектомія, полісегментарна резекція та лобектомія. Серед анатомічних типів на сьогодні переважають гомогенні туберкульоми-казеоми. На момент операції в тканині легені найчастіше визначається помірна активність специфічного запального процесу. Виявлення на тлі туберкульом легені осередків відсіву в інші частки легень, супутнє туберкульозне ураження бронхів, регіонарних лімфатичних вузлів, плеври свідчать про прогресування туберкульозу.

Останнім часом особливу увагу вчених привертає роль ендотелію в патогенезі ВІЛ-інфекції. Ендотелій забезпечує обмін між кров’ю і тканинами, і гомеостаз судинної стінки є важливим бар’єром на шляху поширення та розвитку інфекції. При його активації та пошкодженні експресуются молекули-маркери, такі як тромбомодулін, Е-селектин і фактор Віллебранда, визначення яких дозволяє оцінювати стан ендотелію при різних запальних процесах.

Мета дослідження — вивчення вмісту маркерів ендотеліальної дисфункції в крові хворих на ВІЛ-інфекцію, їх змін залежно від клінічної стадії хвороби і під впливом різних методів лікування.

Матеріали та методи. Обстежено 127 хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД з різними стадіями хвороби.

Результати та обговорення. Встановлено, що при ВІЛ-інфекції/СНІДу істотно зростає концентрація тромбомодуліну, Е-селектину та фактора Віллебранда, а в міру прогресування імунодефіциту концентрація всіх зазначених показників достовірно зростає. Використання антиагреганта дипіридамолу, а також тримісячне антиретровірусне лікування препаратами першого ряду забезпечують лише часткове зниження рівнів тромбомодуліну, Е-селектину та фактора Віллебранда. Однак включення в антиретровірусну терапію дипіридамолу призводить до нормалізації рівня тромбомодуліну і фактора Вілле-бранда при II клінічній стадії ВІЛ-інфекції, а при III—IV стадіях — до достовірного зниження. Така ж вагома різниця встановлена і щодо вмісту Е-селектину.

Висновки. У хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД виявлено ВІЛ-індуковане ураження судинної стінки. Тримісячна симптоматична терапія не впливає на стан ендотелію, проте включення в антиретровірусну терапію дипіридамолу максимально оптимізує його стан.

Ключові слова: ВІЛ-інфекція/СНІД, ендотеліальна дисфункція, лікування.

Мета дослідження — виявлення діагностичної та прогностичної значущості біохімічних показників ліквору й рівня імуносупресії у пацієнтів з ко-інфекцією ВІЛ/туберкульоз оболонок мозку й центральної нервової системи. 

Матеріали та методи. Обстежено 105 хворих на ко-інфекцію ВІЛ у поєднанні з туберкульозом оболонок мозку й центральної нервової системи. 

Результати та обговорення. Виявлено зворотну кореляційну залежність між рівнями CD4-лімфоцитів і білка ліквору. Зафіксовано високий коефіцієнт кореляції й пряму кореляційну залежність між рівнями CD4-лімфоцитів і глюкози. Також помічено високий коефіцієнт кореляції й пряму кореляційну залежність між кількістю CD4-лімфоцитів і хлоридів у лікворі. Визначено зворотний кореляційний зв’язок між концентраціями білка ліквору, глюкози й хлоридів (r = –0,779). Зафіксовано пряму кореляційну залежність між рівнями глюкози й хлоридів ліквору. 

Висновки. Виявлені залежності мають певне прогностичне значення. Що менші кількість CD4-лімфоцитів крові, концентрація глюкози й хлоридів і вища концентрація білка ліквору, то несприятливіший клінічний прогноз у хворих на ко-інфекцію ВІЛ/туберкульоз мозкових оболонок і центральної нервової системи. Виразне відхилення від нормального рівня одного з показників ліквору виступає предиктором погіршення інших показників і непрямим маркером несприятливого клінічного перебігу хвороби. 

Збільшення кількості хворих із пізніми стадіями ВІЛ-інфекції та погіршення клінічної структури ВІЛ-асоційованого туберкульозу зумовлюють крайню потребу в подальшому вивченні всіх аспектів ко-інфекції ВІЛ/ТБ, особливо в регіонах з високим рівнем поширення туберкульозу та ВІЛ-інфекції, до яких належить й Іркутська область.

Мета дослідження — вивчити епідеміологічну ситуацію з туберкульозу, ВІЛ-інфекції та ВІЛ-асоційованого туберкульозу в Іркутській області.

Матеріали та методи. У дослідженні використано дані статистичних звітних форм Іркутського обласного протитуберкульозного диспансеру за період 1991—2010 рр. та епідеміологічні показники по Російській Федерації.

Результати та обговорення. Виявлено, що за останніх 20 років захворюваність на туберкульоз у регіоні збільшилася майже в 4 рази і не має тенденції до зниження. Показники поширеності й смертності зросли в 1,5 і в 4 рази відповідно й продовжують збільшуватися, що загалом дає підстави розцінити епідеміологічну ситуацію з туберкульозу в області як несприятливу. Взаємовплив епідемій двох інфекцій підтверджено односпрямованою динамікою захворюваності на туберкульоз та ВІЛ-інфекцію та їх високою кореляційною залежністю (r = +0,65). Виявлено збільшення захворюваності на ко-інфекцію ВІЛ/ТБ у період 2001—2010 рр. в 8,7 разу, яка значно перевищує аналогічний показник для Російської Федерації. Питома вага стаціонарних хворих на туберкульоз у поєднанні з ВІЛ-інфекцією була максимальною в 2010 р. і становила 32,6 % усіх пролікованих в установі хворих, причому майже у 1/3 цих хворих була уражена ЦНС. Виявлено підвищення смертності хворих на ко-інфекцію, яка в області за останніх 6 років збільшилася в 15 разів і становить 37,2 % показника загальної смертності хворих на туберкульоз за цей рік. Серед причин смерті ВІЛ-інфікованих хворих лідирує туберкульоз ЦНС (70,7 %), дещо рідше виявляють герпетичний (13,2 %), криптококовий (4,7 %), кандидозний (3,2 %) менінгіти, токсоплазмоз головного мозку (2,3 %) та ураження ЦНС невстановленої етіології.

Висновки. Напружена епідеміологічна ситуація щодо туберкульозу в Іркутській області значною мірою зумовлена впливом епідемії ВІЛ-інфекції: кумуляцією хворих з пізніми стадіями ВІЛ-інфекції, погіршенням клінічної структури торакального та позаторакального ВІЛ-асоційованого туберкульозу, збільшенням питомої ваги ВІЛ-асоційованого туберкульозу ЦНС. Таким чином, вивчення особливостей клінічних виявів, діагностики і лікування ВІЛ-асоційованого туберкульозу ЦНС є одним із найактуальніших завдань фтизіатрії.

У сучасних умовах туберкульоз належить до десяти найпоширеніших причин смерті дитячого населення. Показники захворюваності на туберкульоз серед дитячого віку в період епідемії в Україні збільшилися в 2 рази. Важливою проблемою є значне недовиявлення туберкульозу серед дитячого населення, яке вимагає подальшого вивчення епідеміологічних показників, причин смертності та патоморфозу туберкульозу у дітей.

Мета роботи — визначити особливості патоморфології туберкульозу у дітей за результатами аналізу автопсії померлих в неспеціалізованих педіатричних стаціонарах.

Матеріали та методи. Проаналізовано медичні карти стаціонарних хворих та дані автопсії 11 дітей, померлих від туберкульозу в педіатричних стаціонарах загального профілю за 13 років (1999—2011).

Результати та обговорення. Первинний туберкульоз легень виявлено у 10 дітей, первинний туберкульоз тонкої кишки — в одного. Встановлено характер патоморфологічних змін внутрішніх органів, ускладнення туберкульозу, фонові та супутні захворювання та рівень клінічної діагностики. У 9 (81,9 %) випадках спостерігалася змішана форма прогресу туберкульозного процесу. У 3 (30 %) дітей прогрес первинного туберкульозу легень призвів до специфічного ураження кишечнику. У 6 (54,5 %) дітей туберкульозний процес самостійно призвів до смерті. В інших 5 (45,5 %) пацієнтів були інші пов’язані (чотири випадки) і конкуруючі (одне) захворювання, які суттєво вплинули на танатогенез. Клінічно діагностований туберкульоз в педіатричних стаціонарах загального профілю у 3 (27,3 %) дітей, запідозрено — у 2 (18,2 %), не діагностовано — у 6 (54,5 %).

Висновки. Безпосередніми причинами смерті дітей були туберкульозний менінгіт та поліорганна недостатність. У всіх дітей виявлено прогрес первинного туберкульозу. У 54,5 % дітей в педіатричних стаціонарах загального профілю туберкульоз не діагностовано.Ключові словаПатологічна анатомія, туберкульоз у дітей, причини смерті.

Ключові слова: Патологічна анатомія, туберкульоз у дітей, причини смерті.

Мета роботи — вивчити особливості утворення колагену у хворих на туберкульоз легень залежно від стану сполучної тканини — з дисплазією сполучної тканини (ДСТ) чи без згаданої патології.

Матеріали та методи. Обстежено 47 хворих з уперше діагностованим туберкульозом легень, прооперованих з приводу неефективного лікування, вивчено фенотипові ознаки ДСТ.Основну групу склали 36 хворих з фенотиповими ознаками ДСТ, групу порівняння — 11 осіб без фенотипових ознак ДСТ. 

Результати та обговорення. Виявлено, що оптична щільність імунофлюоресценції різних типів колагенів залежить від ступеня запалення. Збільшення ступеня активності запалення супроводжувалося зниженням колагеноутворення, особливо при ДСТ.

Висновки. Встановлено порушення утворення колагену, що свідчить про значніше зниження репаративных процесів у хворих з фенотиповими ознаками ДСТ.

Мета дослідження — вивчити в порівнянні ступінь насичення артеріальної крові киснем у хворих на вперше діагностований туберкульоз, саркоїдоз, плеврит, пневмонію і рак легень з наступною корекцією патогенетичної терапії.

Матеріали та методи. Обстежено 418 хворих з використанням клінічних, рентгенологічних, лабораторних і функціональних методів дослідження. Ступінь насичення артеріальної крові киснем визначали за допомогою пульсоксиметра «Ютасокси-201».

Результати та обговорення. Порівняно зі здоровими особами (98,35 % ± 0,31 %) у хворих на вперше діагностований туберкульоз (96,35 % ± 0,28 %), саркоїдоз (95,44 % ± 0,31 %), плеврит (94,20 % ± 0,21 %), пневмонію (93,73 % ± 0,16 %) і рак легень (91,93 % ± 0,83 %) сатурація крові знижена. Ступінь насичення артеріальної крові киснем залежав від конкретного захворювання, що зумовлено певними патофізіологічними і патоморфологічними особливостями.

Висновки. Ступінь насичення артеріальної крові киснем різний при легеневих недугах, що зумовлено певними патофізіологічними і патоморфологічними процесами, притаманними кожній хворобі. Це слід враховувати під час патогенетичної терапії та визначення прогнозу.

Ключові слова: Сатурація крові киснем, туберкульоз, саркоїдоз, плеврит, пневмонія, рак легень.

У роботі проаналізовано особливості відбору, діагностики та наслідки санаторного оздоровлення 3678 дітей, що лікувалися на базі санаторного закладу місцевого підпорядкування за останніх п’ять років.

Ключові слова: Діти з груп ризику щодо туберкульозу, санаторна реабілітація.

Проаналізовано особливості структури інфікованих МБТ дітей, які лікувалися в Шосткинському обласному дитячому протитуберкульозному санаторії в 2010 р. Визначено основні чинники ризику інфікованості та розвитку хвороби. Наведено результати профілактичного лікування дітей в умовах санаторію.

Мета дослідження — визначити ефективність застосування комплексного гомеопатичного препарату Енерсель у пацієнтів із вперше діагностованим туберкульозом легень (вДТБ), імовірно чутливим до препаратів, і у пацієнтів з підтвердженим мультирезистентним туберкульозом (МРТБ) легень.

Матеріали та методи. У дослідженні брали участь 6 пацієнтів з вперше діагностованим туберкульозом легень, імовірно чутливим до протитуберкульозних препаратів, і 7 з мультирезистентним туберкульозом. У кожного з них був позитивний бактеріоскопічний аналіз мокротиння на кислотостійкі бактерії (КСБ). Пацієнтам призначено Енерсель внутрішньовенно, інгаляційно, сублінгвально та інтраназально в краплях протягом 30 діб безперервно. Контроль клінічної ефективності застосування препарату Енерсель включав: оглядову рентгенографію і томографію легень за показаннями, бактеріоскопію мокротиння на КСБ і аналіз якості життя (ЯЖ). Останній оцінювали за рівнем кашлю, бадьорості, настрою, апетиту, масою тіла, наявністю нічної пітливості і невимушеністю дихання. Безпеку застосування Енерселю оцінювали за результатами розгорнутого аналізу крові і тестування функції печінки.

Результати та обговорення. У 6 (100 %) пацієнтів із ВДТБ, у яких була збережена чутливість до антимікобактеріальних препаратів, за даними бактеріоскопічного аналізу мокроти на КСБ через 30 діб припинилося бактеріовиділення. У них же значно зменшилися інфільтрація, розмір і кількість порожнин розпаду в динаміці при рентгенологічному дослідження легень. ЯЖ значно поліпшилась у всіх 6 пацієнтів із ВДТБ. У 2 з 7 (28 %) пацієнтів з МРТБ легень був негативний аналіз мокротиння на КСБ і ще у 1 (14 %) пацієнта зменшилася масивність бактеріовиділення через 30 діб лікування. У кожного з цих 3 респондентів значно поліпшилася рентгенологічна картина легень. ЯЖ значно покращилась у всіх 7 пацієнтів. Не виявлено токсичних реакцій або побічних ефектів, пов’язаних з використанням Енерселю.

Висновки. Енерсель був ефективним при короткочасному курсі лікування (30 діб) пацієнтів з ВДТБ, імовірно чутливих до протитуберкульозних препаратів, і у пацієнтів з підтвердженим МРТБ легень. Не виявлено побічних ефектів від застосування препарату Енерсель. Він може бути корисний для поліпшення результатів традиційного лікування, загального стану та скорочення термінів лікування пацієнтів.

У статті наведено опис випадку криптококового менінгоенцефаліту у ВІЛ-інфікованого хлопчика 12 років із власного клінічного спостереження.

Проаналізовано наслідки лікування вперше захворілих на туберкульоз залежно від своєчасності виявлення хвороби, прихильності хворих до лікування, розвитку стійкості мікобактерій туберкульозу до протитуберкульозних препаратів і поєднаної патології туберкульозу та ВІЛ-інфекції.

Ключові слова: Туберкульоз, виявлення, ефективність лікування.

У статті наведено клінічні вияви, діагностику і диференційну діагностику основних клінічних форм туберкульозу шкіри. 

Поширеність туберкульозу у закладах пенітенціарної системи в 10—100 разів вища, ніж у грома-дянському суспільстві. Особливостями епідемії туберкульозу у в’язницях є його часте поєднання з ВІЛ-інфекцією і мультирезистентність збудника хвороби. Медичне обслуговування в пенітенціарній системі повинно ґрунтуватися на тісній співпраці зі службою охорони здоров’я місцевого або національного рівня. Кожен ув’язнений повинен мати необмежений доступ до своєчасної діагностики і лікування туберкульозу, яке повинно бути контрольованим і безперервним. Підвищення ефективності протитуберкульозних заходів у закладах пенітенціарної системи сприятиме поліпшенню ситуації з туберкульозом у громадянському суспільстві.

У статті представлено огляд вітчизняної та зарубіжної літератури за останні роки, в якому відображено й проаналізовано дані про призначення антиретровірусної терапії (АРТ) пацієнтам з ко-інфекцією туберкульоз/ВІЛ. Наведено погляди науковців на такі поняття, як ТБ-асоційований синдром відновлення імунної системи, АРТ-асоційований туберкульоз, демаскований ТБ-асоційований запальний синдром відновлення імунної системи. Наголошено, що наведені висновки та дефініції не є остаточними і ще потребують підтвердження у клінічній практиці. Проаналізовано дані про імунні механізми, що лежать в основі цих явищ. Показано, що під час розвитку ТБ-асоційованого синдрому реконституції імунітету до туберкульозного процесу можуть залучатися не тільки легені, а й інші внутрішні органи. Багато уваги надано висвітленню інформації про переваги та небезпеку раннього призначення АРТ пацієнтам із ко-інфекцією туберкульоз/ВІЛ, доведено, що термін призначення АРТ багато в чому залежить від стану імунної системи. Наведено дані про ефективність корекції ТБ-асоційованого запального синдрому відновлення імунної системи шляхом призначення стероїдних гормонів. Зроблено ви-сновок про доцільність проведення подальших наукових досліджень у цьому напрямі. 

Ключові слова: Ко-інфекція туберкульоз/ВІЛ, антиретровірусна терапія.

Термін впровадження Проекту: 27 вересня 2007 р. — 26 вересня 2012 р.

Виконавець: компанія «Ф’ючерс груп Інтернешнл», США.

Мета Проекту (визначена угодою про співпрацю між Агентством США з міжнародного розвитку та компанією «Ф’ючерс груп Інтернешнл»): зниження передачі ВІЛ і поліпшення якості життя уражених епідемією осіб шляхом розширення доступу до якісних послуг з профілактики, діагностики, лікування ВІЛ/СНІДу, а також послуг з догляду та підтримки для осіб із груп найвищого щодо ВІЛ-інфікування ризику — споживачів ін’єкційних наркотиків (СІН), працівників комерційного сексу (ПКС), дітей, народжених ВІЛ-позитивними жінками, та їхніх сімей, сиріт і уразливих дітей, інших найбільш маргіналізованих груп, що включають чоловіків, які мають секс із чоловіками (ЧСЧ), дітей вулиці.

У Києві 24 лютого 2012 року відбулося засідання за участю представників Європейського Союзу, урядових та неурядових організацій у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу з приводу початку реалізації нового проекту ЄС «Розвиток мережі правової підтримки у сфері ВІЛ/СНІДу».