Мета роботи — оцінити ефективність системи надання антиретровірусної терапії (АРТ) в Україні шляхом аналізу індикаторів раннього попередження (РПІ) формування резистентності ВІЛ до антиретровірусних препаратів.
Матеріали та методи. Зібрано та проаналізовано дані про РПІ — чинники немедичної природи, які можуть свідчити про ризик формування резистентності ВІЛ до антирет ровірусних препаратів та дадуть змогу оцінити, наскільки наявні програми надання АРТ сприяють оптимізації запобігання резистентності ВІЛ у країні.
Результати та обговорення. Виявлено, що на ефективність АРТ впливає державна політика щодо своєчасного та в повному обсязі забезпечення хворих антиретровірусними препаратами. Визначено, що робота в напрямі формування у пацієнтів прихильності до лікування потребує посилення в більшості регіонів України.
Висновки. Встановлено, що в Україні система надання медичної допомоги ВІЛ-інфікованим пацієнтам потребує вдосконалення, оскільки лише у двох (33,3 %) із шести закладів досягнуто рекомендованих результатів щодо більшості цільових показників РПІ.

Ключові слова: ВІЛ, АРТ, антиретровірусні препарати, індикатори раннього попередження резистентності ВІЛ та їхній цільовий показник, прихильність пацієнта до АРТ.

Аналіз динаміки закриття порожнин розпаду у хворих з інфільтративним вперше діагностованим туберкульозом легень під впливом індуктора інтерферону, наведений у попередніх роботах, потребував уточнення.
Мета дослідження — уточнення впливу індуктора інтерферону на динаміку закриття порожнин розпаду у хворих на інфільтративний вперше діагностований туберкульоз легень.
Матеріали та методи. Проаналізовано динаміку закриття порожнин розпаду у 33 пацієнтів із інфільтративним вперше діагностованим туберкульозом легень. Основна група пацієнтів з інфільтративним вперше діагностованим туберкульозом, що отримувала індуктор інтерферону кагоцел, складалася із 16 осіб. До групи увійшов пацієнт, який припинив лікування на 3-му місяці, але двомісячна динаміка простежувалася. Контрольна група пацієнтів, яких лікували за стандартним режимом протитуберкульозної терапії, складалася із 17 осіб.
Результати та обговорення. Прийом кагоцелу на 1-му місяці терапії хворих на інфільтративний вперше діагностований туберкульоз легень прискорює динаміку закриття порожнин розпаду після 2 міс лікування за умови, що не було стійкості до протитуберкульозних препаратів. У подальшому без прийому кагоцелу динаміка закриття порожнин розпаду не відрізнялася від показників контрольної групи.
Висновок. Прийом кагоцелу на 1-му місяці лікування вірогідно прискорює динаміку закриття порожнин розпаду після 2 міс лікування хворих із інфільтративним вперше діагностованим туберкульозом легень.

Ключові слова: Туберкульоз, індуктор інтерферону, закриття порожнин розпаду.

Мета дослідження — вивчення особливостей синтезу і метаболізму оксиду азоту (NO) у хворих з рецидивом та вперше діагностованим туберкульозом легень під час інтенсивної фази лікування.
Матеріали та методи. Проведено дослідження стану NO у 280 людей. Серед них було 100 хворих з рецидивом, 150 з уперше діагностованим туберкульозом легень і 30 відносно здорових донорів. Усіх хворих було розподілено на дві підгрупи: з деструкцією та без. Стан NO оцінювали за рахунок індуцибельної синтази NO (iNOS), нітритів та нітратів до початку госпіталізації хворих та через 2 міс після початку лікування.
Результати та обговорення. У хворих на туберкульоз легень вміст NO був вірогідно більший, ніж у відносно здорових донорів. Спостерігалася вірогідна різниця його показників до початку лікування між хворими з рецидивом та вперше діагностованим туберкульозом легень, де показники як синтезу, так і метаболізму були вищими у хворих на вперше діагностований туберкульоз легень. У хворих з деструкцією відносна концентрація NO була вірогідно меншою, ніж у пацієнтів без деструкції. Наприкінці 2 міс лікування у хворих на туберкульоз легень спостерігалося вірогідне зниження вмісту NO порівняно з показниками на момент госпіталізації. Після 2 міс терапії спостерігалося виразніше вірогідне зниження вмісту NO у хворих на вперше діагностований туберкульоз.
Висновки. У хворих на туберкульоз легень спостерігається вірогідне підвищення показників NO порівняно з показниками здорових донорів. У хворих з рецидивом туберкульозу легень до початку лікування вони вірогідно нижчі, ніж у пацієнтів з вперше діагностованим. Після 2 міс антимікобактеріальної терапії вони вірогідно знижуються у хворих на туберкульоз легень. Спостерігається вірогідна різниця цих показників у хворих з деструктивним та недеструктивним туберкульозом легень.

Ключові слова: Туберкульоз, рецидив туберкульозу легень, вперше діагностований туберкульоз легень, оксид азоту, нітрити, нітрати, індуцибельна синтаза оксиду азоту.

Мета роботи — аналіз причин виникнення рецидивів туберкульозу (РТБ) легень з бактеріовиділенням та без нього.
Матеріали та методи. Проведено ретроспективне дослідження у 156 хворих з РТБ легень, що лікувалися в Луганському обласному протитуберкульозному диспансері в період від 2008 до 2012 р. Хворих було розподілено на дві групи. Застосовано методи якісного та кількісного аналізу.
Результати та обговорення. Половина хворих з РТБ легень із бактеріовиділенням мала супутні захворювання на відміну від бактеріонегативних випадків. Крім того, у хворих з РТБ МБТ+ значно гірші якість спостереження в категорії 5.1, регулярність лікування з приводу первинного випадку та регулярність і якість хіміопрофілактики.
Висновки. Для запобігання розвитку бактеріопозитивних РТБ легень належить посилити спостереження за хворими з категорії 5.1.

Ключові слова: Туберкульоз, рецидиви, причини виникнення.

Мета роботи – проаналізувати спосіб експериментального моделювання гранулематозного запалення у щурів шляхом трансторакального введення суспензії часточок SiO2.
Матеріали та методи. У дослідження введено 18 статевозрілих щурів лінії Вістар з масою 255,8 г (224,6—283,4 г) та віком 7,1 міс (6,5—7,5 міс). Їм одноразово трансторакально вводили суспензію часточок SiO2. Загальна тривалість експерименту становила 8 тиж.
Результати та обговорення. У 10 із 12 щурів, у яких спричинювали гранулематозне запалення у легенях шляхом трансторакального введення суспензії часточок SiO2 і яких не лікували, виявлено характерні морфологічні ознаки гранулематозного запалення.
Висновки. Комплексна оцінка морфологічних змін легень щурів із експериментальним моделюванням гранулематозного запалення вказує на високий рівень відтворюваності згаданої патології у тварин експериментальних груп.

Ключові слова: Гранулематозне запалення, SiO2, щури.

Мета роботи — дослідити вміст про- та протизапальних інтерлейкінів у бронхоальвеолярному змиві щурів та обґрунтувати їхню роль у патогенезі гепатопульмонального синдрому.
Матеріали та методи. Досліди проводили на 60 нелінійних білих щурах-самцях із модельованим гепатопульмональним синдромом.
Результати та обговорення. Досліджено вплив двох експериментальних моделей гепатопульмонального синдрому на цитокіновий профіль бронхоальвеолярного змиву у щурів. Встановлено, що у щурів обох експериментальних груп спостерігається вірогідне збільшення вмісту прозапальних цитокінів (IL-1β, IL-6, IL-8) на тлі зниження концентрації протизапальних (IL-10).
Висновки. У щурів з експериментальним гепатопульмональним синдромом спостерігається різноспрямована реакція про- і протизапальних цитокінів, що може відігравати важливу роль в ініціації гепатопульмонального синдрому внаслідок нагромадження та активізації альвеолярних макрофагів і запуску метаболічних каскадних реакцій. Серед досліджуваних прозапальних цитокінів бронхоальвеолярного змиву найвиразніших змін зазнав IL-8.

Ключові слова: Цитокіни, гепатопульмональний синдром, патогенез.

Мета роботи — оцінити гематологічні та біохімічні розлади у хворих на ко-інфекцію туберкульоз/ВІЛ залежно від ступеня імуносупресії.
Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз 105 медичних карток стаціонарних ВІЛ-по зитивних хворих на туберкульоз легень. Пацієнтів розподілили на дві групи: перша — 58 осіб із кількістю СD4-лімфоцитів до 200 кл/мкл; друга — 47 осіб із рівнем CD4 понад 200 кл/мкл. Усі пацієнти отримували протитуберкульозне лікування в інтенсивну фазу із застосуванням п’яти препаратів, антиретровірусну терапію не призначали. Вивчали дані загального аналізу крові, вміст у крові загального білка, сечовини, креатиніну, білірубіну, глюкози, результати тимолової проби, активність аланінаміно-трансферази та аспартатамінотрансферази.
Результати та обговорення. Встановлено, що у 50 % пацієнтів 1-ї групи спостерігалася анемія, причому тяжка, з рівнем гемоглобіну до 100 г/л–1 — у 14 (24,1 %) хворих. У 2-й групі анемію зареєстровано у 16 (34,0 %) хворих, у тому числі тяжку — у 3 (6,4 %), тобто у 3,7 разу рідше (p < 0,05). У 1-й групі до закінчення стаціонарного етапу лікування померли 9 хворих (15,5 %), анемію виявлено у 8 (88,9 %) з них, у 2-й групі помер один хворий (2,1 %), у якого вміст гемоглобіну був нормальним. У крові хворих 1-ї групи кількість лімфоцитів була вірогідно нижчою, виявляли позитивні кореляційні зв’язки між рівнем CD4-лімфоцитів та загальною кількістю лімфоцитів, спостерігалося збільшення вмісту сечовини і креатиніну, активізація сироваткових трансаміназ. Показники тимолової проби були підвищеними
практично в усіх пацієнтів 1-ї та 2-ї груп: 52 (89,7 %) та 43 (91,5 %) відповідно.
Висновки. Гематологічні та біохімічні порушення у хворих на ко-інфекцію туберкульоз/ВІЛ виникають за зменшення кількості CD4-лімфоцитів до 200 кл/мкл і нижче. Поєднання низького рівня CD4-клітин та анемії є несприятливим прогностичним чинником, зменшення кількості лімфоцитів понад 1000 кл/мкл вказує на розвиток імуносупресії і може бути орієнтирним до отримання результатів імунологічного дослідження. У разі зменшення кількості CD4-лімфоцитів понад 200 кл/мкл виникають тяжкі порушення функціонального стану організму, що виявляється підвищенням рівнів сечовини й креатиніну, активізацією внутрішньоклітинних трансаміназ. Зростання показників тимолової проби є характерною ознакою ВІЛ-інфікування навіть без симптомів ураження печінки.

Ключові слова: Гематологічні, біохімічні розлади, ко-інфекція туберкульоз/ВІЛ.

Мета роботи — дослідити лабораторні показники токсемії й ендотоксикозу у хворих з різним перебігом негоспітальної пневмонії для оцінки їхнього діагностичного значення та розробки об’єктивних критеріїв тяжкості патологічного процесу.
Матеріали та методи. Обстежено 175 стаціонарних хворих з негоспітальною пневмонією (НП) І—ІІІ клінічних груп. Показники ендогенної інтоксикації (ЕІ) досліджували у групах пацієнтів, розподілених згідно з клінічними групами НП, що відповідало тяжкості хвороби, а також у підгрупах пацієнтів ІІІ групи з неускладненим та ускладненим перебігом НП. Контрольну групу склали 63 здорові особи.
Вивчали вміст у сироватці крові хворих молекул середньої маси (МСМ254 та МСМ280), лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ), токсичність сироватки крові (ТК) за сім’яним тестом, антитоксичну резистентність еритроцитів та лейкоцитів (відповідно АРЕ та АРЛ) і сумарну токсичність крові й інтерстиціальної рідини (СТКІР).
Результати та обговорення. Виразність змін показників, що відображали нагромадження в крові пацієнтів токсичних речовин (токсемію), а саме ТК, МСМ254, прямо пропорційно залежала від тяжкості НП. При цьому різниця абсолютних значень ТК була вірогідною у всіх трьох групах (р < 0,01—0,001), тоді як зростання МСМ254 було пропорційним до тяжкості пневмонії лише у хворих І та ІІ груп (р < 0,01—0,001).
В осіб ІІІ групи, що відповідає тяжкому перебігу НП, не спостерігалося істотного збільшення показника порівняно з ІІ групою (р > 0,05), проте зростав вміст у сироватці крові МСМ280 (р < 0,02), який у І та ІІ групах хворих не відрізнявся від норми. Співвідношення СТКІР/ТК в І та ІІ групах  пацієнтів вказувало на незначне нагромадження токсинів у інтерстиціальній рідині (відповідно 1,13 та 1,39), тоді як за тяжкого перебігу НП (ІІІ група) становило 1,68, що вказує на значну виразність ендотоксикозу.
Пропорційно до тяжкості НП зменшувалися АРЕ й АРЛ, різниця абсолютних значень вірогідна у групах обстежених (р < 0,01—0,001).
Ускладнення НП супроводжувалися виразнішими змінами показників ЕІ, ніж у ІІІ групі, де ускладнень не було. У пацієнтів із плевритом при цьому в основному наростала токсемія, про що свідчить збільшення МСМ280 (р < 0,01), з легеневою деструкцією – ТК (р < 0,01). За легеневої деструкції й інфекційно токсичного шоку на тлі високого рівня токсемії наростав ендотоксикоз, на що вказували вірогідно менші значення АРЕ й АРЛ (р < 0,01).
Висновки. Ступінь ЕІ та співвідношення її складових залежать від тяжкості НП і ускладнень. За тяжкого й ускладненого перебігу захворювання переважає ендотоксикоз, який може бути об’єктивно оцінений шляхом дослідження концентрації МСМ280 сироватки крові, антитоксичної резистентності еритроцитів та лейкоцитів, сумарної токсичності крові й інтерстиціальної рідини.

Ключові слова: Ендогенна інтоксикація, негоспітальна пневмонія, токсемія, ендотоксикоз, діагностика.

Мета роботи — порівняльне вивчення особливостей симптоматики, клініки та перебігу процесів у хворих на деструктивний туберкульоз легень залежно від характеру патологічних змін у бронхах, тривалості перебігу та результатів їх лікування.
Матеріали та методи. Обстежено 210 дорослих хворих із деструктивними змінами в легенях, яких було розподілено на дві групи. Першу групу склали 136 (65,0 %) хворих з уперше діагностованим туберкульозом легень різних клінічних форм. До складу другої увійшли 74 (35,0 %) хворі з повторними та хронічними процесами. Тривалість хвороби у першій групі становила від 3 до 8 міс, у другій – від 2 до 6 років. Комплексне клініко-рентгенологічне, функціональне, бактеріологічне та бронхологічне обстеження у цих хворих дало змогу встановити низку закономірностей, які визначають у подальшому лікарську тактику.
Результати та обговорення. Частота хворих із інфільтративними формами ендобронхіту серед пацієнтів другої групи була на 24,1 % вірогідно вищою, ніж у хворих першої. Ці морфологічні зміни призводили до утворення грубих фіброзних рубцевих посттуберкульозних утворень у 18,0 % хворих другої групи та 1,4 % першої. Необоротні зміни у вигляді стенозування бронхів спостерігали у 41,8 % хворих другої групи і зовсім не виявляли у хворих із заново виявленою хворобою. Лікувальні заходи ґрунтувалися на підставі оцінки загальноклінічної картини та динаміки локальних змін у бронхах.
Висновки. Встановлено, що характер морфологічних змін у бронхах хворих на деструктивний туберкульоз легень значною мірою залежить від тривалості та давності хвороби. Запропоновано методику місцевої санації ендобронхітів з урахуванням періоду виникнення, швидкості зворотного розвитку їх під впливом комплексної терапії.

Ключові слова: Туберкульоз легень, ураження бронхів, лікування.

Мета роботи — вивчити частоту, клінічні вияви та ефективність лікування хворих на туберкульоз легень у поєднанні з вегетосудинною дистонією за матеріалами обласного протитуберкульозного диспансеру.
Матеріали та методи. За даними 6696 медичних карт хворих на туберкульоз легень за 2002—2011 рр. проаналізовано частоту вегетосудинної дистонії, у тому числі за останнє п’ятиріччя (2007—2011 рр.) — у 3243 хворих на вперше діагностований туберкульоз легень, і наслідки лікування.
Результати та обговорення. Супутня патологія, зокрема з боку серцево-судинної системи, у хворих на туберкульоз легень за останні роки почастішала: у 2002—2006 рр. ішемічну хворобу серця, гіпертонічну хворобу і вегетосудинну дистонію констатовано у 11,2 %, у 2007—2011 рр. — у 14,1 % (р < 0,05), вегетосудинну дистонію — відповідно у 0,9 і 1,8 % (р < 0,05). Побічні вияви під час лікування хворих на вперше діагностований туберкульоз легень у поєднанні з вегетосудинною дистонією спостерігалися у 58,2 %, припинення бактеріовиділення — у 88,1 %, загоєння порожнин розпаду — у 57,1 % пацієнтів, що вірогідно нижче, ніж під час терапії хворих на туберкульоз без супутньої вегетосудинної дистонії.
Висновки. Вегетосудинна дистонія спостерігалася у 2 % хворих на вперше діагностований туберкульоз легень і переважно (у 73,8 %) виявлялася суб’єктивними симптомами з боку серцево-судинної системи, передусім за кардіальним типом реакції. Побічні реакції в разі антимікобактеріальної терапії у хворих на вперше діагностований туберкульоз легень у поєднанні з вегетосудинною дистонією спостерігалися значно частіше, а ефективність лікування була нижчою, ніж у пацієнтів без цієї супутньої патології.

Ключові слова: Туберкульоз легень, вегетосудинна дистонія.

Мета роботи — аналіз епідемічної ситуації в Одеському регіоні із зазначенням провідних причин, а також пропозиції щодо подальшого поліпшення.
Матеріали та методи. Проаналізовано основні показники згідно з офіційними «Показниками протитуберкульозної служби у Одеській області» за трирічний період.
Результати та обговорення. Аналіз показників захворюваності на туберкульоз в Одеській області за 2011 р. порівняно з 2009 та 2010 рр. засвідчив негативну динаміку — він перевищує епідемічний поріг.
Набувають надзвичайної актуальності проблеми підвищення рівня захворюваності та смертності від ко-інфекції туберкульоз/ВІЛ і поширення мультирезистентного туберкульозу.
Висновки. У 2011 р. захворюваність на туберкульоз в Одеській області перевищувала загальні показники по Україні. Спостерігалося зростання рівня захворюваності на туберкульоз у Одеській області порівняно з попереднім. Це можна пояснити кількома чинниками, а саме: зростанням кількості хворих із мультирезистентним туберкульозом; зростанням захворюваності на ко-інфекцію ТБ/ВІЛ; поліпшенням діагностики (більше населення підлягало профілактичним оглядам, зокрема флюорографічному дослідженню).

Ключові слова: Туберкульоз, захворюваність, смертність, Одеська область.

Мета роботи — висвітлення процесу моделювання кістково-суглобового туберкульозу і його особливостей у морських свинок для подальшого використання результатів експерименту в лікувальній та науковій практиці.
Матеріали та методи. Експеримент проводили на 30 статевозрілих морських свинках. Моделювали туберкульозний артрит колінного суглоба за нашим способом (Патент 70401 (UА)). За всіма тваринами проводили динамічне спостереження з клінічними, рентгенологічними, патоморфологічними і лабораторними дослідженнями. Виводили експериментальних тварин з досліду після виявлення ознак туберкульозного процесу.
Результати та обговорення. Удалося простежити стадійність розвитку туберкульозного гоніту у морської свинки та вивчити особ ливості клінічного, рентгенологічного і патоморфологічного перебігу.
Виявлено ідентичність моделі основ них клінічних форм туберкульозу колінного суглоба у морської свинки і людини.
Висновки. Запропонована експериментальна модель кістково-суглобового туберкульозу дає змогу розробити експериментальну модель різних оперативних втручань залежно від стадії розвитку хвороби і вивчити діаг ностичну цінність різних лабораторних методів діагностики кістково-суглобового туберкульозу, зокрема й полімеразної ланцюгової реакції.

Ключові слова: Експериментальне моделювання, кістково-суглобовий туберкульоз, діагностика.

Мета дослідження — оцінити ефективність лікування хронічного гепатиту С (ХГС) у ВІЛ-інфікованих залежно від кількості CD4-клітин.
Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 111 ВІЛ-інфікованих пацієнтів з ко-інфекцією ХГС. Контрольну групу склали 150 моноінфікованих ХГС. Усім хворим проводили біохімічні дослідження крові з визначенням активності амінотрансфераз, білірубіну і його фракцій, вірусного
навантаження (ВІЛ і ВГС), генотипу ВГС, у хворих основної групи визначали рівні CD4+-лімфоцитів. Ефективність лікування вивчали за динамікою зниження вірусного навантаження під час терапії і під час спостереження після лікування впродовж 24 тижнів. Швидка вірусологічна відповідь (ШВВ) відповідала невизначуваному рівню вірусного навантаження після 4 тижнів терапії, рання — після 12 тижнів і стійка вірусологічна відповідь (СВВ) відповідала невизначуваному рівню вірусного навантаження після 24 тижнів лікування.
Результати та обговорення. Кінцева мета терапії (досягнення СВВ) найменше була досягнута у хворих з рівнем CD4+-лімфоцитів 250—350 клітин. У цій підгрупі також було найменше хворих, що досягли ШВВ і РВВ. У підгрупі з рівнем CD4+-лімфоцитів > 500 клітин і контрольній групі спостерігалася практично однакова кількість хворих, що досягли РВВ (відповідно 97,2 і 98,4 %), проте СВВ досягли відповідно 79,8 і 88,2 %. У підгрупі з рівнем CD4+-лімфоцитів 350—500 клітин РВВ досягли 92,2 % хворих, СВО — 69,2 %.
Висновки. При збільшенні стадії ВІЛ-інфекції прогресивно знижується вірогідність досягнення СВВ — від 81,8 % у хворих з рівнем CD4+-лімфоцитів > 500 клітин до 46,9 % при рівні CD4+-лімфоцитів 250—350 клітин. Зниження вірусологічної відповіді залежно від генотипу вірусу в контрольній групі і в підгрупах не виявило достовірної різниці.

У статті представлено основні клініко-променеві вияви, діагностику і диференціальну діагностику змін органів середостіння.

У статті проаналізовано особливості перебігу хронічного обструктивного захворювання легень, зокрема у старших вікових групах. Виявлено, що для таких пацієнтів характерні висока коморбідна бронхолегенева та серцева патологія, зокрема поєднання з ішемічною хворобою серця та артеріальною гіпертензією.
В огляді літератури наведено дані про раціональний вибір гіпотензивного препарату для хворих на хронічне обструктивне захворювання легень на тлі ішемічної хвороби серця, який повинен ґрунтуватися на фармакодинамічних і фармакокінетичних властивостях препарату з урахуванням конкретної клінічної ситуації (вік, ступінь артеріальної гіпертензії, ускладнення, супутня патологія) та впливу небажаних ефектів гіпотензивної терапії на перебіг основної хвороби (прокашльова дія, відсутність негативного впливу на бронхіальну прохідність і клінічно значущого гіпокаліємічного ефекту, фармакологічна взаємодія).

Ключові слова: Хронічне обструктивне захворювання легень, артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, коморбідність, лікування.

Підвищення ефективності лікування туберкульозу є найважливішою умовою успішної боротьби з епідемією захворювання.
Досвід організації і проведення Школи хворого на туберкульоз на базі Донецької обласної клінічної туберкульозної лікарні свідчить, що кінцевий результат комплексного лікування, і особливо антимікобактеріальної терапії (АМТ), багато в чому залежить від участі самого хворого в лікувальному процесі.
Основною метою Школи хворого є залучення пацієнтів до активної та усвідомленої участі в практичній реалізації лікарських рекомендацій і вихованні прихильності до лікування та здорового способу життя.
Тематика бесід, що проводяться у рамках школи співробітниками лікарні, конкретизована етапами лікування. Якщо під час перших бесід всебічно обговорюють завдання хворого в період проведення інтенсивної фази АМТ, то після 2 міс лікування за умови припинення бактеріовиділення хворого готують до нової ролі в період проведення підтримувальної фази лікування.
Активна участь хворих у реалізації лікарських рекомендацій за підтримки Школи хворого сприяла підвищенню ефективності лікування у відділенні № 1 обласної лікарні до 95 %.
Головним позитивним підсумком проведення Школи хворих на туберкульоз було зменшення випадків «відриву» від лікування в Донецьку до 3 % в 2011 р. і до 2 % в 2012 р. за припустимого нормативу (індикатора) до 5 % контингенту хворих, які перебувають на лікуванні в лікарні.

Авторами запропоновано нову класифікацію критичних станів при туберкульозі органів дихання, в якій враховано характер патоморфологічних і функціональних змін, тяжкість перебігу, особливості медичної допомоги залежно від стадії та категорії критичних станів (отримано Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № 47484 Науковий твір «Класифікація критичних станів при туберкульозі органів дихання»).

Ключові слова: Критичні стани, туберкульоз органів дихання, класифікація.

Среди наиболее важных средств лечения заболеваний можно смело назвать создание в XX веке антибиотиков. Наверное, немногие знают, что впервые слово «антибиотик» произнес выходец из Украины Нобелевский лауреат Зельман Абрахам Ваксман.