http://ucdc.gov.ua/pages/diseases/hiv_aids/monitoring/information-bulletins

Щороку спеціалістами ДУ «Український центр контролю за соціально небезпечними хворобами МОЗ України» та ДЗ «Центр медичної статистики МОЗ України» розроблюється Аналітично-статистичний довідник «Туберкульоз в Україні» та пакет документів про стан захворюваності на туберкульоз в регіонах України.

http://ucdc.gov.ua/pages/diseases/tuberculosis/surveillance/statistical-information

07 жовтня 2015 р. відбулося урочисте підписання чотиристороннього Меморандуму про взаєморозуміння та співпрацю у сфері протидії ВІЛ/СНІД між Міністерством охорони здоров’я України, ДУ «Український центр контролю за соцхворобами МОЗ України», Об’єднаною Програмою ООН з ВІЛ/СНІД (ЮНЕЙДС) та компанією Deutsche Gesellschaft für internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH в Україні.

Цей Меморандум дає можливість об’єднати зусилля для боротьби з епідемією ВІЛ-інфекції, зміцнити партнерство та заручитися міжнародною підтримкою для подолання епідемії ВІЛ в Україні. Вперше в Україні такий рамковий документ за участю міжнародних партнерів має на меті профілактику ВІЛ-інфікування серед загального населення.

Урочисте підписання відбулося за участю Міністра охорони здоров’я України Олександра Квіташвілі, Директора ДУ «Український центр контролю за соціально небезпечними хворобами МОЗ України» (УЦКС) професора Наталії Нізової, Директора GIZ Бюро в Україні Сабіне Мюллер, Регіонального директора ЮНЕЙДС у країнах Східної Європи та Центральної Азії Вінея Салдана та Посла доброї волі ЮНЕЙДС у Східній Європі та Центральній Азії Віри Брежнєвої.

За словами Міністра охорони здоров’я України Олександра Квіташвілі, держава підтверджує свою відданість справі боротьби з ВІЛ/СНІДом. «Питання протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу є одним із пріоритетних для Уряду України, і саме на Міністерство покладено забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я та боротьби з ВІЛ. Ми готові очолити ініціативу партнерів та в межах своїх повноважень підтримати впровадження в Україні спільної інформаційної кампанії з профілактики ВІЛ. А успішна імплементація такої Кампанії дасть змогу підвищити ефективність Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014–2018 роки».

Важливість цього документу для країни також відзначила і директор ДУ «Український центр контролю за соціально небезпечними хворобами МОЗ України» Наталія Нізова: «Незважаючи на вкрай низький рівень фінансування саме профілактичного напрямку боротьби з ВІЛ у державі, країна усвідомлює, що молода генерація людей має бути здоровою. Цей документ допоможе перейняти кращий світовий досвід у протидії СНІДу серед загального населення, підкреслити необхідність серед молодих людей відповідального ставлення до свого здоров’я, до свого партнера, і ми вдячні і міжнародним партнерам, і Міністерству охорони здоров’я зокрема, за можливість безпосередньо займатися цим напрямком».

За оцінками ВООЗ та ЮНЕЙДС, Україна залишається регіоном з високим рівнем поширення ВІЛ-інфекції серед країн Східної Європи та Центральної Азії. За офіційною статистикою, з початку 2015 року в Україні зареєстровано біля 10 000 людей, які живуть з ВІЛ, а загальна кількість осіб, яким було поставлено діагноз ВІЛ-інфекція, з 1987 по 2015 рік складає понад 274 тис. осіб. До 55% людей, які живуть з ВІЛ, не знають про свій статус і залишаються поза медичним спостереженням.

Така ситуація викликає стурбованість міжнародних організацій, які підтримують Україну в боротьбі з епідемією. «За дорученням Федерального Уряду Німеччини, GIZ підтримує процес перетворень в Україні з 1993 року, а боротьба з ВІЛ/СНІД є одним з ключових напрямків нашої співпраці з Україною. Хочу нагадати, що на початку 1990-х років Німеччина стикнулась з однією з найтяжчих епідемій ВІЛ у Європі, і після використання багатьох інструментів та методик, найефективнішими виявились саме профілактичні програми для загального населення, які охопили все суспільство, підвищили обізнаність щодо ВІЛ та популяризували відповідальну поведінку і здоровий спосіб життя. Саме тому ми вітаємо підписання цього Меморандуму, адже ми впевнені, що лише разом можна подолати епідемію ВІЛ», - наголосила Директор GIZ Бюро в Україні Сабіне Мюллер.

ЇЇ також підтримав у своєму виступі Регіональний директор ЮНЕЙДС у країнах Східної Європи та Центральної Азії Віней Салдана. ЮНЕЙДС співпрацює із національними партнерами задля реалізації нової стратегії 90-90-90, що включає в себе досягнення до 2020р. таких показників: 90% людей, які живуть з ВІЛ, знають свій ВІЛ-статус; 90% людей, які живуть з ВІЛ та знають свій ВІЛ-статус, отримують антиретровірусне лікування; у 90% людей, які отримують лікування, досягнутий невизначений рівень вірусного навантаження. «Спільна реалізація інформаційної кампанії з профілактики ВІЛ у партнерстві ЮНЕЙДС, GIZ, за умови лідерства Уряду України та залучення громадянського суспільства, стане важливим кроком в мобілізації суспільства для перемоги над епідемією СНІД», - підкреслив він.

Посол доброї волі ЮНЕЙДС у Східній Європі та Центральній Азії Віра Брежнєва висловила свою підтримку цій ініціативі. «Все починається із інформації та знань. А цього ніколи не буває багато. Тому я із задоволенням підтримую цей Меморандум, який дозволить об’єднати зусилля і ресурси Уряду України, GIZ та ЮНЕЙДС – і розгорнути широкомасштабну та яскраву інформаційну кампанію і донести до кожного необхідну інформацію про ВІЛ», - зазначила вона.

Після завершення офіційної частини відбулася робоча дискусія в рамках Круглого столу «Превентивні кампанії з ВІЛ: вибраний європейський та український досвід», в якій взяли участь представники Уряду України, громадського сектору та міжнародних організацій для обговорення ефективної співпраці та презентації ініціатив з протидії ВІЛ в Україні в умовах сучасних викликів та досвіду кампаній, спрямованих на загальне населення.

Прес-служба МОЗ України

У 2014 р. виповнилося 90 років від дня заснування кафедри фтизіатрії та пульмонології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Створенню кафедри передувала велика робота. Після заснування в 1841 р. медичного факультету в Київському університеті, а потім і Медичного інституту (13 грудня 1921 р.) лекції з туберкульозу читали на кафедрах внут­рішніх хвороб.
Вивченню та викладанню туберкульозу багато уваги надавав академік Феофіл Гаврилович Яновський, завідувач кафедри госпітальної те­­рапії у Медичному інституті. Він автор першого в СРСР посібника «Туберкульоз» (1923), один із організаторів Київського НДІ фтизіатрії та пульмонології (28 листопада 1922 р.), названого на його честь.
Велике практичне значення мають праці Ф.Г. Яновського «К распознавательному значению бронхиальных слепков» та «К семиотике экссудативного плеврита» (1930). Вагомим внес­ком ученого є опис поєднання фізичних ознак під час перкусії кам’янистої тупості та під час аускультації ларингеального дихання у хворих на рак легень.
Ф.Г. Яновський, як і його вчитель професор Карл Генріхович Трітшель, виступав проти великої кількості публікацій, нескінченної писанини, що вже тоді зародилася в медичному світі.
Таким був перший етап розвитку фтизіатричної наукової думки. Піонером і засновником став академік Ф.Г. Яновський, визначивши шляхи подальшого наукового розвитку фтизіатрії та її викладання у вищих навчальних медичних закладах.
У 1924-му в Київському медичному інституті було створено доцентуру з туберкульозу, якою завідував до 1929 р. професор Антон Іванович Собкевич.
А.І. Собкевич народився 1 січня 1883 р. в селі Максимовичі, що тоді належало до Радомишль­ського повіту Київської губернії (нині Жито­мирська область).
Учений багато уваги надавав науковому аналізу симптоматики туберкульозу, розробці рекомендацій з раціонального харчування хворих. Поряд із лекціями з туберкульозу організовував практичні заняття з фтизіатрії для майбутніх лікарів. Асистентами на курсі туберкульозу в цей період працювали В.Х. Оксюзов і Г.Р. Си­­доренко. Співробітник доцентури В.X. Оксюзов запропонував апарат для накладання штучного пневмотораксу, опублікував працю з терапії та санаторного лікування хворих на туберкульоз легень. Асистент Г.Р. Сидоренко вивчав питання трудотерапії у хворих на туберкульоз органів дихання. А.І. Собкевич був активним учасником українських лікарських організацій, членом президії медичної секції ВУАН (1929) та термінологічної комісії.

***
У 1934 р. в Київському медичному інституті створили кафедру туберкульозу, яку до 1946 р. очолював професор Давид Якович Епштейн.
Д.Я. Епштейн народився 25 вересня 1871 р. у Києві. 1896-го закінчив медичний факультет Віденського університету, а 1900-го склав іспит на звання «русского лекаря» на медичному факультеті Київського університету. У 1924 р. захистив докторську дисертацію на тему: «Ле­­чение легочного туберкулеза путем искусственного пневмоторакса». Доктор медичних наук від 1925 р., професор — від 1940-го.
Після захисту дисертації Давида Яковича Епштейна в 1929 р. призначили доцентом курсу туберкульозу в Київському медичному інституті. У 1934-му згаданий курс реорганізували в кафедру туберкульозу, яку очолив професор Д.Я. Епштейн і керував нею до 1946-го. Базами доцентури та кафедри туберкульозу були туберкульозне відділення лікарні імені Жовтневої революції та Перший протитуберкульозний диспансер Києва.
Завдяки невтомній енергії Д.Я. Епштейну вдалося створити й прекрасно обладнати клініку для лікування хворих на туберкульоз, яка стала зразковою школою для студентів і лікарів.
Асистентами на кафедрі туберкульозу в цей період працювали Д.Л. Шмайн, І.І. Уманський. Плідною була діяльність доцента А.І. Кагана. Він досліджував туберкульоз гортані, застосування пневмоперитонеуму, класифікацію туберкульозу, лікування плевритів.

***
Від 1948 до 1960 р. кафедрою туберкульозу Київського медичного інституту завідував професор Володимир Петрович Рудін. Народився він 6 серпня 1912 р. в Люцинському районі колишньої Вітебської губернії в сім’ї вчителя.
У серпні 1948-го В.П. Рудіна за конкурсом обрано завідувачем кафедри туберкульозу і професором кафедри Київського медичного інституту.
Під його керівництвом виконано три кандидатські дисертації (Б.А. Березовський, М.С. Пи­­липчук, Д.І. Покотило). У цей період на кафедрі працювали доцент Г.Р. Сидоренко і засновник фтизіохірургії в Україні, талановитий клініцист В.Н. Савич, асистенти Н.К. Миронов, В.Д. Де­­м’янова. В.Н. Савич модифікував методику екст­раплевральної торакопластики, успішно зробив перев’язку боталової протоки, вперше у Києві виконав пульмонектомію.

***
Від 1960 до 1996 р. кафедру фтизіатрії очолював заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України (1977), академік АН Вищої школи України, доктор медичних наук, професор Микола Степанович Пилипчук. Автор 250 наукових праць, у тому числі 10 монографій, п’яти видань підручника «Туберкульоз» для студентів вищих навчальних медичних за­­кладів України ІІІ—ІV рівнів акредитації, а та­­кож чотирьох винаходів. Учасник ВДНГ УРСР, створив наукову школу, підготував 11 докторів і 48 кандидатів медичних наук. У 1983 р. до кафед­ри туберкульозу приєднали курс пульмонології, який очолив доцент Ю.Д. Усенко.
М.С. Пилипчук народився 22 травня 1926 р. в селі Зелятіному Столінського району Брестсь­кої області в селянській родині. Під час Великої Вітчизняної війни був зв’язковим партизанського загону. Від жовтня 1944 до грудня 1945 р. служив у Радянській Армії, демобілізований через тяжке захворювання. У 1946 р. став студентом Київського медичного інституту і закінчив його з відзнакою. 1952-го Вчена рада рекомендувала випускника на наукову роботу. 1955-го М.С. Пилипчук захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук, а 1963 р. — доктора медичних наук на тему: «Клиническая оценка хирургических методов лечения больных туберкулезом легких». Про­фесор — від 1964 р., проректор з лікувальної роботи — від 1965 до 1970 р.
Тривалий час під керівництвом М.С. Пилип­чука працювали і захистили докторські дисертації колишній директор Інституту фтизіатрії та пульмонології професор О.М. Іванюта, завіду­вач кафедри туберкульозу Луганського медичного інституту професор Н.І. Фомічова, завідувач кафедри Оренбурзького медичного інституту професор В.С. Голанов, завідувач кафедри Тюменського медичного інституту доцент А.І. Го­­леніцький, завідувач кафедри інфекційних хвороб, фтизіатрії та пульмонології Приватного ви­­щого навчального закладу «Київський медич­ний університет Української асоціації народної медицини» професор В.П. Мельник, професор цієї ж кафедри О.В. Панасюк, професори кафед­ри фтизіатрії та пульмонології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця Р.Г. Процюк та В.І. Петренко. На кафедрі в той час працювали доценти: Ю.Д. Усенко, Н.Є. Бу­­гаєв, П.Г. Отрощенко, Б.Ф. Гончарук, І.Є. Пет­рова, С.М. Срібний, Г.А. Подлєсних, Г.О. Тимо­шенко, О.Б. Пікас; асистенти: І.М. Лопатюк, О.М. Тонковид, Ж.Я. Колесникова, В.І. Кри­вохижа, В.І. Горголь, М.М. Коваленко, В.І. По­­тай­чук, І.В. Прохорович, А.А. Литвинов, В.О. Па­­насюк, А.Р. Корнілов; старші лаборанти: З.Н. Ве­­ликдан, Л.С. Коробейников, Л.І. Рудакова. Під керівництвом М.С. Пилипчука також виконали докторські дисертації завідувач кафедри Куй­би­шевського медичного інституту професор К.П. Просвірнов, завідувач кафедри туберкульозу Донецького медичного інституту професор Б.В. Норейко, завідувач кафедри нервових хвороб Донецького медичного інституту професор В.Г. Назаренко, професор А.І. Герасимов, доктор медичних наук Г.Є. Бутенко.

***
Від 1997 р. кафедрою фтизіатрії та пульмонології Національного медичного університету іме­­ні О.О. Богомольця завідує доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України, відмінник освіти Василь Іванович Петренко —  декан медичного факультету № 3, президент Асоціації фтизіатрів, пульмонологів і торакальних хірургів м. Києва, головний редактор журналу «Ту­­бер­кульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-ін­фек­ція». У 2007—2008 рр. обіймав посаду голови Комітету з питань протидії ВІЛ-ін­­фекції/СНІДу та інших соціально небезпечних хвороб.
На кафедрі працювали професор В.П. Мель­ник, доценти І.Є. Петрова, Г.Г. Подлесних, О.Г. Анд­рє­єва, Г.О. Тимошенко, асистенти Ж.Я. Ко­лес­никова, О.М. Павленко, І.Є. Шехтер, І.М. Коно­ненко, О.В. Стополянський, Л.В. Ве­­селовський.
Нині на кафедрі успішно працюють академік АН ВШ України, заслужений діяч науки і техніки України, відмінник освіти, доктор медичник наук, професор Р.Г. Процюк, професор О.Б. Пі­­кас, доценти В.І. Потайчук, О.Є. Бєгоулєв, асистенти О.М. Тонковид, І.О. Галан, Д.Г. Донець, Ю.А. Варченко, О.С. Фі­ліпова, Г.В. Радиш, старші лаборанти Т.В. Малиновська, В.Е. Красюк, аспірант Г.Ф. Марченко, лаборанти кафедри Л.М. Пуліка, Л.Д. Борщевська, Т.Г. Мегедь, Л.Г. Мегедь. Згуртований та досвідчений колектив кафедри особливу увагу приділяє удосконаленню педагогічної, наукової та лікувальної ро­­боти. Кафедра є базовою в Україні і координує методичну роботу профільних кафедр ВНМЗ України ІІІ—ІV рівнів акредитації.

***
Згідно з угодою, Університет Брауна (Про­­віденс, Род-Айленд, США) та Національний медичний університет імені О.О. Богомольця співпрацюють у галузі освіти та науково-дос­лідної діяльності. У її рамках відбуваються обміни та візити студентів додипломного і післядип­ломного рівнів навчання, а також професорсь­ко-викладацького складу. Так, у червні—липні 2014 р. стажувався та виконав проект-дослід­ження на тему: «Інновації в медичній освіті для покращення сприйняття вакцинації в Україні» студент медичної школи Альперт Уні­вер­ситету Брауна Абдул Васей. Науково-дослідну роботу виконували на базі університету та в тісній співпраці з науковим гуртком із фтизіатрії й пульмонології і То­­ва­риством молодих учених. Вивчали ставлення до вакцинації студентів-медиків та можливості корекції для поліпшення сприйняття вакцинації в Україні. За підсумками роботи у жовтні в рамках Міжнародного науково-прак­тичного конгресу студентів та молодих учених «Актуальні проблеми сучасної медицини» відбувся семінар — майстер-клас «Проблемні пи­­тання вакцинації: розвінчання міфів».
Одним із пріоритетних напрямів міжвузівської роботи є організація спільної дослідницької діяльності в рамках вивчення проблем туберкульозу та ВІЛ-інфекції. Нещодавно почали працювати над черговим проектом на тему: «Вивчення результатів лікування хворих на ту­­беркульоз», до якого залучено студентів і співробітників Гарвардської медичної школи. Це дасть змогу оцінити програми боротьби з туберкульозом для визначення прогностичних чинників, що призводять до негативних наслідків лікування хворих. Поглиблене вивчення причин відмови пацієнтів від лікування сприятиме розробці відповідних заходів для поліпшення прихильності хворих на туберкульоз, отже, зробить ефективнішим їхнє лікування.
Одне з головних завдань — обмін матеріалами та науковими здобутками на міжнародному рів­ні, проведення спільних конференцій і академічних програм. Так, у жовтні 2014 р. делегація від Національного медичного університету імені О.О. Богомольця в складі молодих дослідни­ків з кафедри фтизіатрії та пульмонології (В.Е. Красюк, Г.В. Радиш) взяла участь у роботі 45-ї Всесвітньої конференції зі здоров’я легень (Бар­селона, Іспанія). Її учасники не лише ознайомилися зі світовим досвідом боротьби з туберкульозом, а й представили доповідь за результатами науково-дослідної роботи кафедри фтизі­атрії та пульмонології. У ній, зокрема, акцентували увагу на результатах дослідження ефективності схем лікування резистентного туберкульозу з включенням геміфлоксацину та інших фторхінолонів, а також на аналізі статистичних по­­казників із туберкульозу в Києві та Україні за останніх 10 років.
Наступним перспективним напрямом спільної роботи із залученням університетів Брауна та Гарварда стануть геномні дослід­ження, метою яких є вивчення генетичної основи резистентності збудника туберкульозу в Україні. А наслідком проекту стане напрацювання нових діагностичних засобів, зокрема для поліпшення діагностики резистентного туберкульозу та підвищення ефективності антимікобактеріальної терапії хворих на туберкульоз.
Таким чином, співпраця з провідними університетами США не лише сприятиме підвищенню кваліфікації університетських кадрів, а й дасть змогу спільно проводити перспективні наукові дослідження, вирішувати актуальні питання охорони здоров’я, серед яких — поліпшення діагностики, лікування та контроль за туберкульозом.

За оперативними даними ДУ «Український центр контролю за соціально небезпечними хворобами МОЗ України», який є відповідальним за моніторинг використання лікарських засобів для лікування ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульоз та медичних виробів, поточна ситуація є наступною.

Станом на 1 січня 2015 року в Україні антиретровірусну терапію отримує 66 тис.409 осіб.,з яких: 51 тис. 754 – отримують антиретровірусну терапію за кошти державного бюджету, 14 тис. 574 особи – за кошти Глобального фонду, та 88 осіб – за кошти Представництва фундації АНТИСНІД США в Україні (AHF).

Наразі 23 750 пацієнтів забезпечені препаратами І ряду для лікування чутливого туберкульозу за кошти державного бюджету. 12 тис. 326 пацієнтів забезпечені протитуберкульозними препаратами ІІ ряду для лікування мультирезистентного туберкульозу,з них:8 тис.677 – за кошти державного бюджету, 3 тис. 649 – за кошти Глобального фонду. В рамках нового гранту Глобального фонду у квітні 2015 року очікується поставка протитуберкульозних препаратів ІІ ряду для 5 тис. 250 пацієнтів.

Станом на 1 січня 2015 року в країні працює 170 сайтів замісної підтримувальної терапії (ЗПТ). Загальна кількість пацієнтів ЗПТ налічує 8 тис. 311 осіб. Поставки препаратів по Україні здійснюються щомісячно відповідно до графіку.

Ситуація щодо забезпеченості Донецької та Луганської областей антиретровірусними препаратами (АРВП) за кошти державного бюджету  та за кошти Глобального фонду станом на 18.02.2015 року є наступною.

У Донецькій області сайти, що знаходяться на контрольованих Урядом України територіях, забезпечені АРВП до кінця червня 2015 року. Сайти, що знаходяться на неконтрольованих Урядом України територіях, – до кінця травня 2015 року (враховуючи доставку гуманітарного вантажу з м. Слав’янськ 19.02.2015).

Поставки протитуберкульозних препаратів за кошти Глобального фонду здійснюються щоквартально. Сайти, що знаходяться на контрольованих Урядом України територіях, забезпечені протитуберкульозними засобами до березня 2015 року, при здійсненні поставок за кошти державного бюджету – до кінця 2015 року. Лікування хворих на туберкульоз здійснюється в Краматорському та Маріупольському диспансерах. Сайти, що знаходяться на неконтрольованих Урядом України територіях, забезпечені лікарськими протитуберкульозними засобами – до жовтня (Капреоміцин – до кінця березня) 2015 року.

Станом на 1 лютого 2015 року загальна кількість пацієнтів програм ЗПТ у Донецькій області налічує 581 особу, з них: 215 осіб отримують послуги на контрольованих Урядом України територіях, 366 осіб - на неконтрольованих територіях. На контрольованих Урядом України територіях відбуваються планові щомісячні поставки препаратів ЗПТ. На неконтрольованих територіях препаратів вистачить орієнтовно до 10 квітня 2015 року. У листопаді 2014 року МОЗ України направило роз’яснення для Донецької та Луганської обласних держадміністрацій щодо застосування детоксикації для пацієнтів програми ЗПТ у разі виникнення ситуації, при якій буде відсутня будь-яка можливість забезпечити доступ до необхідних для замісної терапії лікарських засобів.

У Луганській області сайти, що знаходяться на контрольованих Урядом України територіях, забезпечені АРВП до кінця червня 2015 року, крім препаратів Зидовудин/Ламівудин  табл. 300 мг/150 мг, Ламівудин розчин 50 мг/5 мл, Зидовудин розчин 50 мг/5 мл – до середини березня 2015 року. Сайти, що знаходяться на контрольованих Урядом України територіях, - докінця березня 2015 року (крім препаратів  Невірапін200 мг табл. та Невірапінфл). Поставки протитуберкульозних препаратів за кошти Глобального фонду здійснюються щоквартально.Сайти, що знаходяться на контрольованих Урядом України територіях, забезпечені лікарськими протитуберкульозними засобами до березня 2015 року, при здійсненні поставок за кошти державного бюджету – до кінця 2015 року. Лікування хворих на туберкульоз проводиться в Лисичанському диспансері.

Станом на 1 лютого 2015 року загальна кількість пацієнтів програм ЗПТ в Луганській області налічує 311 осіб,з них: 134 особи отримують послуги на контрольованих Урядом України територіях, 177 осіб - на неконтрольованих територіях. На контрольовані території здійснюються планові щомісячні поставки препаратів ЗПТ. На неконтрольованих територіях препаратів вистачить орієнтовно до 1 червня 2015 року.

Прес-служба Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань

У навчальному посібнику детально описуються побічні реакції, протипоказання до призначення, взаємодія між ліками, лікування та моніторинг побічних реакцій основних і резервних протитуберкульозних препаратів. Для самоконтролю знань до кожного розділу розроблені запитання. Навчальний посібник рекомендовано для студентів вищих медичних навчальних закладів IV рівня акредитації, а також для лікарів-інтернів фтизіатрів, лікарів-фтизіатрів, сімейних лікарів.

Книга опублікована в рамках проекту «Партнерство по контролю за туберкульозом в Україні», впроваджуване організацією РАТН

Захворюваність на активний туберкульоз серед населення України за 9 місяців 2014 року в порівнянні з аналогічним періодом 2013 року зменшилась на 5,2% та становить 47,1 на 100 тис. населення.

Найбільші рівні захворюваності мають місце у Одеській (71,9 на 100 тис. населення), Херсонській (62,4 на 100 тис. населення) та Дніпропетровській (61,8 на 100 тис. населення) областях.

Захворюваність на активний туберкульоз дiтей вiком 0-17 рокiв включно за 9 місяців 2014 року в порівнянні з аналогічним періодом 2013 року також має тенденцію до зниження на 9,6%. Показник складає 7,5 на 100 тис. відповідного населення.

Захворюваність на активний туберкульоз у поєднанні з хворобою, зумовленою вірусом імунодефіциту людини (СНІД), за 9 місяців 2014 року знаходиться практично на рівні аналогічного періоду попереднього року та складає 7,9 на 100 тис. населення.

У Донецькій та Луганській областях надання медичної допомоги хворим на туберкульоз, в тому числі з населених пунктів, на територiї яких органи державної влади тимчасово не здiйснюють або здiйснюють не в повному обсязi свої повноваження, організовано на базі Краматорського, Маріупольського та Лисичанського міських протитуберкульозних диспансерів.

Наразі до інших регіонів України з Донецької області виїхали 32 особи, хворі на туберкульоз, з Луганської – 20 осіб. Всі пацієнти перебувають під наглядом у протитуберкульозних диспансерах за місцем фактичного проживання та одержують необхідне лікування відповідно до Уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Туберкульоз».

Потреба всіх регіонів України у протитуберкульозних препаратах І ряду забезпечена у повному обсязі.

Питання щодо забезпечення регіонів протитуберкульозними препаратами ІІ ряду, які використовуються для лікування хіміорезистентного туберкульозу, вирішено завдяки співпраці з Глобальним фондом для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією. Відповідно до домовленостей чергова поставка протитуберкульозних препаратів ІІ ряду очікується у січні 2015 року, що забезпечить безперервне лікування хворих протягом І кварталу 2015 року.

Таким чином, незважаючи на всі складнощі, епідемічна ситуація щодо туберкульозу в державі є стабільною та керованою.

Прес-служба Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань