В Україні законодавчо врегульовано діяльність мобільних амбулаторій та мобільних пунктів, які здійснюють консультування та тестування на інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ).

Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про організацію надання послуг консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію, гепатити В і С, інфекції, що передаються статевим шляхом, у мобільних пунктах та мобільних амбулаторіях» (№114 від 14 лютого 2012 року) було затверджено порядок надання послуг у мобільних пунктах та амбулаторіях, вимоги до їх оснащення, а також внесені зміни до Порядку добровільного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію.

Варто зазначити, що мобільні амбулаторії та пункти в Україні функціонують уже кілька років. Так, починаючи з 2008 р. і по 2012 р. до амбулаторій було зафіксовано майже 163 тис. візитів представників уразливих груп. Мобільні пункти та амбулаторії покликані забезпечити більшу доступність послуг консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію, гепатити В і С, ІПСШ на територіях віддалених від лікарень та поліклінік - у селах, селищах, невеликих містах. До складу мобільного пункту входять завідувач, лікар-інфекціоніст, медична сестра, психолог і/або соціальний працівник, до складу амбулаторії - завідувач, лікар-дерматовенеролог, медична сестра, психолог та/або соціальний працівник.

Кількість мобільних пунктів та мобільних амбулаторій на адміністративній території визначатиметься відповідним органом місцевими управліннями охорони здоров'я з урахуванням епідемічної ситуації з ВІЛ-інфекції/СНІДу та оціночної кількості контингенту груп ризику щодо інфікування на ВІЛ та ІПСШ.

Довідка.

Станом на грудень 2011 р. (кумулятивно, починаючи з 2008 р.) було здійснено 162 589 візитів представників уразливих груп до 14 мобільних амбулаторій, які працюють на території України (з них 90 801 візитів СІН, 66 274 візитів ОСБ). За період з 1 січня по 31 грудня 2011 року кількість візитів представників груп ризику в мобільні амбулаторії становила 52 498 візитів.

На кінець 2011 р. представникам груп ризику у мобільних амбулаторіях надаються наступні послуги: ДКТ (із застосуванням швидких тестів), скринінг-тестування на ІПСШ (сифіліс, гонорею, хламідіоз) та вірусні гепатити В та С, тестування на вагітність, консультації лікарів (інфекціоністів, дерматовенерологів, гінекологів), розповсюдження інформаційних матеріалів, шприців, спиртових серветок, антисептиків, презервативів (чоловічих, жіночих)та направлення до ЛЗ для лікування та вакцинації.

Державна служба України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань

22 червня 2012 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про виконання програм Глобального фонду для боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією в Україні», що визначає порядок виконання програм Глобального фонду для боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією.

Законом, зокрема, встановлюється, що гранти фонду отримуються з метою здійснення заходів у сфері профілактики та протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу на підставі заявки Національного координатора, схваленої Глобальним фондом.

Згідно із документом, органи державної влади та органи місцевого самоврядування або засновані ними підприємства, установи та організації можуть виступати основними реципієнтами (субреципієнтами) грантів (субгрантів) та безоплатно одержувати від реципієнтів (субреципієнтів) послуги та майно, придбані за кошти гранту (субгранту).

Закон містить також норму, відповідно до якої отримання грантів (субгрантів) органами державної влади не є фінансовим забезпеченням діяльності системи органів виконавчої влади, що здійснюються згідно із законами України «Про джерела фінансування органів державної влади» та «Про центральні органи виконавчої влади» й здійснюється відповідно до цього Закону.

Відповідно до закону, кошти в іноземній та національній валюті, отримані як грант (субгрант), що обліковуються на рахунках основного реципієнта (субреципієнта):

- не підлягають арешту і примусовому списанню та/або стягненню уповноваженими на це органами;

- використовуються виключно на цілі, визначені договором про надання гранту (субгранту), у тому числі для перерахування коштів субреципієнтам.

Встановлюється також, що грант (субгрант), отриманий органом державної влади, органом місцевого самоврядування або заснованим ним підприємством, установою чи організацією, спрямовується згідно з договором про надання гранту та рекомендаціями Глобального фонду на:

- закупівлю товарів, робіт і послуг;

- виплату заробітної плати та/або винагороди працівникам та/або особам, які залучаються до виконання програми Глобального фонду (крім державних службовців), з урахуванням податків та зборів (обов’язкових платежів), що сплачуються одночасно з виплатою заробітної плати та/або винагороди, і єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що сплачується одночасно з виплатою заробітної плати;

- компенсацію витрат, пов’язаних з відрядженням осіб, залучених до виконання договору про надання гранту (субгранту);

- покриття адміністративних витрат, пов’язаних з виконанням договору про надання гранту (субгранту);

- покриття інших витрат, пов’язаних з виконанням договору про надання гранту (субгранту).

Нагадаємо також, що 24 травня поточного року парламент прийняв Закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм». Ці зміни визначають, що програми Глобального фонду для боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією в Україні, що виконуються у відповідності до закону, звільняються від податку на додану вартість.

Державна служба України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань

9 квітня за координації Фонду Ріната Ахметова «Розвиток України» було представлено результати впровадження діяльності Програми «Зниження тягаря туберкульозу в України через покращення та розширення доступу до високоякісних послуг щодо туберкульозу» за підтримки Глобального фонду для боротьби зі СНIДом, туберкульозом та малярією.

Нині надання медичної допомоги в цій галузі потребує вирішення багатьох проблем. Як слушно зауважила Тетяна Александріна, Голова Державної служби з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально-небезпечним захворюванням, головна проблема полягає у повноцінному веденні хворого з моменту його виявлення до завершення лікування, що часто супроводжується труднощами у зв’язку з незадовільною діагностичною базою, недостовірним розрахунком потреб у протитуберкульозних препаратах. «У рамках реалізацiï Національної програми боротьби із захворюванням на туберкульоз протягом 2012-2016 рр. необхідно також приділити увагу амбулаторному лікуванню, соціальному супроводу контингентів хворих на туберкульоз без певного місця проживання, національних меншин, осіб, що звільнилися з місць позбавлення волі, посилити потенціал санаторно-курортного лікування», - наголошує пані Александріна.

У своєму звiтi за результатами впровадження програми «Зупинимо туберкульоз в Україні» в 2011 році керівник Програми Тетяна Білик повідомила про завершення підготовки національного плану оптимiзацiï лабораторної мережі та початок оптимiзацiï в регіонах. У цьому напрямку вже проведено навчання спеціалістів з лабораторної діагностики та закуплено обладнання, поставку якого планується завершити до кінця першого пiврiччя 2012 року.

У рамках заходів щодо покращення лікування розроблено план з органiзацiï лікування хворих з ММС-ТБ (туберкульоз з множинною медикаментозною стiйкiстю, мультирезистентний туберкульоз, МРТБ) у 13 регіонах України, направлено заявку у Глобальний лікарський фонд на постачання протитуберкульозних препаратів другого ряду та планується забезпечити потребу в них до червня 2012 року. Також було проведено навчання персоналу медичних закладів щодо заходів інфекційного контролю в умовах високої поширеності ММС-ТБ.  

У цьому напрямку також було проведено навчання медичних та соціальних працівників з ведення випадків туберкульозу та/або підтримки пацієнтів та заплановано три пілотні проекти з соціального супроводу хворих на туберкульоз серед засуджених з туберкульозних лікарень ДПС, СІЗО та виправних центрів. «Медичне забезпечення пенітенціарної служби має бути інтегроване в Державну службу з протидії туберкульозу, - зауважив Анатолій Заболотний, директор Фонду Ріната Ахметова «Розвиток України». - Необхідно відновити відповідальність на всіх рівнях надання медичної допомоги, розподілити повноваження та обов'язки».

Розпочато роботу програми за напрямком «Адвокація, комунікація та соціальна мобілізація» (АКСМ), яку на сьогоднішній день реалізовано в широкому впровадженні інформаційної кампанії та проведенні дослідження з оцінки знань, ставлення, практики та поведінки загального населення щодо туберкульозу. Як зауважила Марія Маковецька, керівник відділу АКСМ: «Лише 26% українців знають, що головна ознака туберкульозу – це тривалий кашель більше 3 тижнів». За напрямки роботи по компонентах Програми адвокація та соціальна мобілізація за достатньо короткий час роботи вже мають значні успіхи в охопленні соціального супроводу в групах ризику з обмеженим доступом до якісних послуг, направлених на виявлення та лікування туберкульозу.

Спільна діяльність програми «Зупинимо туберкульоз в Україні» та Державної служби з протидії ВІЛ/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням з розробки нової Національної програми по туберкульозу, впровадження реєстру хворих на туберкульоз та у роботі з обліково-звітною документацією дозволила досягнути значного прогресу в реалізації поставлених цілей. «Було закладено фундамент, який дозволить здійснювати системний вплив на проблему туберкульозу в Україні», - підсумував Анатолій Заболотний.

У додатку ви можете детально ознайомитися з презентаціями, які були висвітлені на зустрічі.

Стан підготовки Проекту ЗУ «Про Загальнодержавну цільову соціальну програму протидії захворюванню на туберкульоз на 2012-2016 роки»

Звіт за результатами впровадження Програми «Зупинимо туберкульоз в Україні» в 2011 році

Інформаційна кампанія

Дослідження знань, ставлення, практики та поведінки щодо туберкульозу. Інформаційна кампанія «Зупинимо туберкульоз в Україні»

Адвокація: мобілізація політичної волі

Мобілізація НУО та безпосередньо представників уразливих щодо ТБ груп на забезпечення профілактики, раннього виявлення та прихильності до лікування ТБ

Фотозвіт:

Загалом у 2011 році в Україні курило 8,6 мільйона людей, на 1,5 мільйони менше, ніж 2008 року. Перерахунок даних Держкомстату для осіб старше 18 років показує, що поширеність куріння серед дорослих чоловіків у 2011 році становила 46%, серед дорослих жінок - 6%, в цілому - 24%. Серед позитивних тенденцій останніх років особливо слід відзначити зменшення поширеності куріння серед молодих жінок (18-29 років) - з 13,3% 2008 року до 8,5% 2011 року, або на 36%.

Опитування також показали, що зменшилася частка осіб, які повідомили, що мають хронічний бронхіт або емфізему легенів: з 8,9% 2008 року до 7,1% 2011 року, або на 18%. Дані щодо смертності вказують також на суттєве зменшення кількості смертей від емфіземи легенів, астми, інсультів та інших обумовлених тютюном хвороб останніми роками, коли в Україні почався процес скорочення поширеності куріння.

Запровадження в Україні з вересня 2012 року повної заборони тютюнової реклами, згідно підписаного Президентом України закону, запровадження з жовтня 2012 року великих попереджень з малюнками на тютюнових пачках, згідно Постанови КМУ, звільнення закладів громадського харчування та культури від тютюнового диму, згідно законопроекту, нещодавно ухваленому Верховною Радою у першому читанні, здатні підтримати позитивну тенденцію до скорочення поширеності куріння в нашій державі, що призведе до подальшого скорочення числа викликаних тютюном хвороб та смертей.

Прес-служба МОЗ України

«Якщо небезпеку хвороби визначити кількістю жертв, то туберкульоз залишить далеко позаду себе навіть такі самі страшні інфекційні хвороби, як холера і чума».

Роберт Кох, 1882 рік

«Туберкульоз посідає друге місце серед найнебезпечніших інфекційних захворювань у світі, які є причиною смертності серед дорослого населення. Наші спільні зусилля призвели до того, що починаючи з 1990-х років смертність від туберкульозу знизилася на 40%. Тепер перед собою потрібно поставити грандіознішу мету – «викоренити туберкульоз впродовж нашого життя».

Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун, 2012 рік

23 березня в Національному медичному університеті імені О.О.Богомольця відбувся круглий стіл, присвячений Всесвітньому та Всеукраїнському дню боротьби з туберкульозом та 130-річчю від дня відкриття збудника туберкульозу.

У рамках заходу студенти-медики спільно з керівництвом підняли питання боротьби з туберкульозом та тютюнопалінням. «Глобальна епідемія тютюнокуріння щороку забирає життя близько 5 млн. людей, - повідомляє Ганна Гопко, координатор коаліції громадських організацій та ініціатив «За вільну від тютюнового диму Україну». - Важливою проблемою в боротьбі з тютюнопалінням є те, що велика кількість лікарів мають цю шкідливу звичку». Як зазначає пані Гопко, в країнах Західної Європи тютюнопаління позначається навіть на заробітку лікаря, адже «жодний нормальний європеєць не довірить своє здоров'я лікарю, який палить».

Пані Гопко також наголосила, що численними дослідженнями підтверджено значний вплив тютюнопаління на ризик захворіти на туберкульоз. Міжнародний Союз проти туберкульозу та легеневих захворювань наголошує, що паління (в тому числі і пасивне) значно підвищує вразливість організму перед туберкульозом, а кожен п’ятий випадок смерті від туберкульозу можна було б попередити, якби не шкідлива звичка пацієнтів.

Згідно з даними ВООЗ існує пряма залежність між розповсюдженістю паління та рівнем захворюваності на туберкульоз: паління значно підвищує ризик захворюваності на туберкульоз та смерті від туберкульозу; більше 20% глобальної епідемії туберкульозу може бути викликано палінням; боротьба з тютюновою епідемією сприяє подоланню епідемії туберкульозу; паління підвищує ризик захворюваності на туберкульоз в 2,5 разу.

У переддень річниці відкриття збудника туберкульозу студенти-медики підготували виставку «Відомі постаті у всесвітній історії, які хворіли на ТБ». «Туберкульоз не обирає людей відповідно до їх статусу чи статків. Як відомо, ним хворіли такі відомі постаті як: письменниця Леся Українка, актриса Вів'єн Лі та багато інших», - відмітив модератор круглого столу Василь Петренко, доктор медичних наук, професор, декан медичного факультету №3, завідуючий кафедрою фтизіатрії.

З 2005 р. в Європі з'явилася тенденція до зменшення кількості нових випадків захворювання на туберкульоз. «Проте одночасно відзначається ріст кількості уперше виявлених мультирезистентних форм туберкульозу, що становить за оціночними даними 418 тис. випадків, з яких 60 тис. виявилися летальними, - наголосила Богдана Щербак-Верлан, фахівець з туберкульозу бюро ВООЗ в Україні. - 15 з 27 країн з високою поширеністю мультирезистентного туберкульозу знаходяться в Європі, і Україна - одна з них». Минулого року в країні зареєстровано 32 тис. нових випадків захворювання, з яких 5 тис., - мультирезистентний туберкульоз. «Особливо низьким є показник успішного лікування мультирезистентного туберкульозу – лише 56%», - зауважує представник ВООЗ пані Щербак-Верлан.

«Однією з головних причин високої поширеності мультирезистентного туберкульозу в Україні є погана прихильність хворих до лікування, - вважає Віталій Руденко, голова правління фонду «Громадський рух «Українці проти туберкульозу». Це призводить до перерваного чи незавершеного лікування, тому неабиякого значення у вирішенні проблеми високої поширеності резистентного туберкульозу набуває необхідність об'єднання зусиль медиків та широкої громадськості.

«Успішна боротьба з туберкульозом, - наголошує Василь Петренко, - можлива за умови своєчасного виявлення хворих, їх повноцінного лікування, забезпечення профілактичних заходів, організації і проведення санітарно-освітньої роботи серед населення. На жаль, в Україні, поряд з деякими іншими спеціальностями, в галузі фтизіатрії існує кадрова криза». Професор Петренко повідомив, що, зважаючи на ці обставини, за ініціативи ректора Національного медичного університету імені О.О.Богомольця, академіка В.Ф.Москаленка, започатковані цільові програми підготовки лікарських кадрів для закладів охорони здоров’я міста Києва, Київської та Житомирської областей за рахунок коштів місцевих бюджетів. Реалізація зазначених програм сприятиме покращенню кадрового потенціалу, в тому числі і забезпечення лікарями-фтизіатрами.

У травні 2012 року розпочнеться проведення оцінки Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД на 2009-2013 роки. Концепцію оцінки впровадження представлено під час чергового засідання Національної ради з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу.

«На сьогодні триває четвертий рік реалізації загальнодержавної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, у зв’язку з чим виникла необхідність оцінити ефективність її впровадження. Головні завдання оцінки програми – здійснити моніторинг національної відповіді на епідемію з точки зору ефективності, виробити рекомендації щодо їх зміцнення у рамках як поточних програм, так і тих програм, які реалізовуватимуться протягом наступних років, - повідомила заступник голови Державної служби з питань протидії ВІЛ-інфекції та інших соціально небезпечних захворювань Олена Єщенко. – Планування наступної загальнодержавної програми на 2014-2018 рр має розпочатися з ІІ півріччя поточного року. Тому оцінка діючої програми слугуватиме джерелом актуальної стратегічної інформації для цього».

Для якісного та повноцінного моніторингу поточної п’ятирічної програми, за словами О.Єщенко, накопичена достатня кількість даних, зібраних шляхом епідеміологічного нагляду, цільових досліджень, зовнішніх і внутрішніх оцінок тощо. Спеціально утворена Експертна команда оцінки використовуватиме три методи збору та аналізу даних: робота з документами, опитування основних інформаторів та дискусії у фокус-групах, візити на місця.

«Результатом оцінки має стати звіт з ключовими рекомендаціями щодо підвищення ефективності національної відповіді на епідемію. Національна Рада з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу ухвалила рішення щодо проведення такої оцінки, доручивши  забезпечити планування і координацію процесів моніторингу й оцінки Держслужбі України соцзахворювань та офісу ЮНЕЙДС в Україні», - зазначила вона.

На сьогодні триває підготовча робота – набір експертів, розробка відповідного інструментарію. Звіт за результатами оцінки очікується у жовтні 2012 року.

Прес-служба Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань

На черговому засіданні Національної ради з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу було представлено проект звіту офісу генерального інспектора Глобального фонду щодо реалізації грантів Глобального фонду. Результати аудиту учасникам засідання презентувала голова Держслужби України соцзахворювань Тетяна Александріна.

За період аудиту експертна група Глобального фонду, до якої входили спеціалісти з фінансового менеджменту, охорони здоров’я, а також управління закупівлями і поставками, відвідали п’ять областей і перевірили діяльність 28 субреципієнтів.

«Оцінка діяльності реципієнтів та субреципієнтів, а також координаційного механізму нашої країни (цю функцію покладено на Національну раду) проводилася з позиції ефективності управління грантами, стійкості систем, політики та процедур в контексті охорони ресурсів Глобального фонду, а також з позиції дотримання угод про надання гранту», - повідомила Т.Александріна.

За результатами аудиту експертна група Глобального фонду розробила низку рекомендацій адресованих основним реципієнтам та Національній раді з метою зменшення ризиків під час реалізації грантів.

«Виконання всіх рекомендацій, пов’язаних з аудитом, має суттєве значення для зменшення ризику і посилення внутрішнього контролю за виконанням програм Глобального фонду», - підкреслила голова Держслужби України соцзахворювань.

На сьогодні Національна рада готує проект Плану дій у відповідь на звіт офісу генерального інспектора, який буде направлено до Секретаріату Глобального фонду на початку квітня.

Прес-служба Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань

За останні п’ять років Україна поступово знижує рівень поширення ВІЛ-інфекції серед вагітних жінок. Так, якщо у 2007 році поширення ВІЛ-інфекції серед вагітних становив 0,52% і мав тенденцію до збільшення, то за підсумками 2011 року ця цифра знизилася до 0,47%.

Разом з тим, у деяких областях України спостерігається збереження досить високого показника ВІЛ серед вагітних, який сягає понад 1%.

«Рівень інфікованості серед жінок, які відвідують жіночі консультації (тобто, вагітні), достатньо точно відображає рівень інфікованості ВІЛ і тенденції розвитку епідемії серед загального населення, - пояснює заступник голови Державної служби з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань Олена Єщенко. – Фактично, майбутні матері складають ту репрезентативну групу, яка дозволяє визначити і спрогнозувати стан епідемічної ситуації серед сексуально активної частини населення».

При аналізі регіональних показників відмічається наступне: показник у 2011 р. коливався в значних межах – від 0,02% в Закарпатській області до 1,08% в Дніпропетровській області. Високим він був також у так званих "пріоритетних" регіонах країни: Миколаївській, Одеській, Донецькій, Київській областях и Кіровоградській області (0,87%; 0,84%; 0,80%; 0,79% и 0,63%). Такі дані свідчать про можливість генералізації епідемічного процесу ВІЛ-інфекції на цих територіях та необхідність спрямувати туди додаткові зусилля на виявлення ВІЛ.

Прес-служба Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань

Станом на 27 березня 2012 року усі протитуберкульозні заклади забезпечені достатньою кількістю протитуберкульозних препаратів I та II ряду, що дозволяє виконувати схеми лікування по усіх по усіх групах протитуберкульозних препаратів. Про це Державну службу України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань поінформували головні лікарі лікувально-профілактичних закладів, які надають допомогу хворим на туберкульоз, а також Державна установа "Всеукраїнський центр контролю за туберкульозом МОЗ України".

Відповідно до договорів, укладених з постачальниками лікарських засобів, продовжується постачання протитуберкульозних препаратів відповідно до річної заявки регіонів на препарати, закуплені за кошти Державного бюджету України на 2011 рік. Так, продовжується постачання до протитуберкульозних закладів рифампіцину (поставлено 20 %), левофлоксацину (поставлено 80%), ПАСК (поставлено 90%), циклосерину (поставлено 80%).

Призначення препаратів II ряду проводиться відповідно до Стандарту надання медичної допомоги хворим на хіміорезистентний туберкульоз виключно за рішенням Центральної лікарської консультативної комісії.

Питання щодо забезпечення протитуберкульозними препаратами I та II ряду знаходиться на постійному контролі МОЗ України та Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань.

Прес-служба МОЗ України

Верховна Рада внесла зміни до Закону "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз" та інших законодавчих актів України.

Згідно з законом, з метою своєчасного виявлення хворих на туберкульоз і осіб, інфікованих мікобактеріями туберкульозу, та запобігання поширенню цього захворювання здійснюються обов‘язкові профілактичні медичні огляди на туберкульоз. Обов`язкові профілактичні медичні огляди на туберкульоз у державних і комунальних закладах охорони здоров`я проводяться безоплатно. Порядок проведення обов‘язкових профілактичних медичних оглядів на туберкульоз встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров‘я.

Обов`язковим профілактичним медичним оглядам на туберкульоз підлягають:

• малолітні та неповнолітні особи - щороку;
• працівники окремих професій, виробництв та організацій, професійна діяльність яких пов‘язана з обслуговуванням населення та/або виконанням робіт, під час здійснення яких є високий ризик зараження збудником захворювання на туберкульоз інших осіб, – до прийняття на роботу та надалі у строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров‘я;
• студенти вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації - перед початком проходження виробничої практики;
• особи, щодо яких суд обрав запобіжний захід у вигляді взяття під варту, – протягом першої доби з моменту взяття під варту;
• особи, які тримаються в установах виконання покарань, - під час прибуття до цих установ, а в подальшому - не рідше одного разу на рік та за місяць до звільнення, про що робиться відповідний запис у довідці про відбуття покарання;
• особи, звільнені з установ виконання покарань, - протягом місяця після прибуття до місця проживання чи перебування;
• особи, віднесені до груп підвищеного ризику захворювання на туберкульоз, у тому числі соціально дезадаптовані, із супутніми захворюваннями на хронічний алкоголізм, наркоманію чи токсикоманію, - щороку.

У разі погіршення епідемічної ситуації щодо захворюваності на туберкульоз за поданням головного державного санітарного лікаря адміністративної території, на якій показники захворюваності на туберкульоз значно перевищують усталений рівень для даної території, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування приймають рішення про проведення позачергових обов`язкових профілактичних медичних оглядів на туберкульоз осіб, які підлягають обов`язковим профілактичним медичним оглядам, чи інших груп населення, серед яких рівень захворюваності значно перевищує середній показник на відповідній території.

Особи, які відмовилися пройти обов’язковий профілактичний медичний огляд на туберкульоз, відсторонюються від роботи, учні і студенти (слухачі) – від відвідування навчальних та дитячих закладів, а студенти також від проходження виробничої практики на період до проходження такого огляду.

У разі, якщо хворі на заразні форми туберкульозу, у тому числі під час амбулаторного чи стаціонарного лікування, порушують протиепідемічний режим, що ставить під загрозу зараження туберкульозом інших осіб, за рішенням суду можуть бути примусово госпіталізовані до протитуберкульозних закладів.

Прес-служба Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань